Сьогодні наша країна відзначає День скорботи і вшановує пам'ять жертв війни в Україні

22 червня 70 років тому почалася Велика Вітчизняна. У Полтаві загиблих на її фронтах біля Меморіалу Солдатської Слави ветерани та громада вшанували хвилиною мовчання та поклали квіти до могили невідомого солдата.

Це був звичайний недільний ранок, але він назавжди закарбувався у пам'яті мільйонів людей. 22 червня 1941 року з усіх радіоприймачів пролунали страшні слова.

Ми перемогли у цій війні, але день її початку трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців назавжди. І навіть 70 років потому, 22 червня, у день, коли розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу – Велика Вітчизняна, люди приходять до могил невідомих солдатів.

Цього дня біля Меморіалу Солдатської Слави хвилиною мовчання вшановували тих, хто впав на полі брані, кого замучили у концентраційних таборах, кого розстріляли у в'язницях НКВД, хто жертвував найдорожчим задля того, аби наша Вітчизна була вільною від будь-якого завойовника.

/Всеволод Матковський, ветеран ВВв

Це як велика пам'ять і скорбота за товаришами, які загинули. Це перше, і хочеться сказати, що дуже нагадувати про це не хочеться, бо нащо говорити про погане/

Ветеранам важко згадувати той день – початку кривавої війни, лихоліття, яке забрало їх молоді літа, вірних товаришів і коханих.

/Михайло Клепач, ветеран ВВв

Страх був, великий страх з одного боку, а з іншого упевненість була, що ми переможемо/

Альона В'язнікова

День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Сьогодні навіть важко уявити масштаб випробувань, болю і горя, що випали на долю минулих поколінь.

/Олександр Литвин, депутат Октябрської райради

Ми намагаємося щороку в день початку Великої Вітчизняної війни згадати про цю трагічну подію, пригадати тих людей, які брали в ній участь. В цьому році ми вирішили провести ще й молебень/

Від Меморіалу Солдатської Слави ветеранів та їх родичів автобусом відвезли на міське кладовище. Тут Октябрська районна рада замовила панахиду за мільйонами тих, хто загинув у роки страшної війни.

/Олег Пругло, заступник голови Октябрської райради

Дуже важливо пам'ятати тих, чиї імена ми не знаємо. Я пам'ятаю, 23 вересня прийшла сюди жінка, ми її не запрошували. Вона поклала квіти до могили невідомого солдата і каже, що я завжди сюди ходжу, бо не знаю, де загинув мій батько/

Неможливо підрахувати точну кількість загиблих, їх могили розкидано по світу. Але цього дня у своїх думках і молитвах в Україні згадують кожного, хто героїчно поліг на фронтах, загинув від бомбардувань і тортур.

Ветерани поклали квіти на братську могилу та ще раз згадали той страшний, неспокійні перший день війни.

/Борис Ковтун, ветеран ВВв

День нашої печалі. День початку великої, жорстокої війни/

/Олександр Грищенко, ветеран ВВв

Згадувати війну дуже важко. Ми прожили дуже важке життя. Я не хочу, і не тільки я, а й мої діти, мої онуки і правнуки хочуть, щоб не було ніколи війни/

Стрічка новин