Ми продовжуємо серію сюжетів про ветеранів Великої Вітчизняної війни

Відео знаходиться в архіві

Ви можете переглянути його за посиланням:
https://yadi.sk/d/NCEh7Hy-gNV6j

Більше року тому помер останній Герой Радянського Союзу, який жив у Полтаві. Нездолій Кузьма Павлович – почесний громадянин свого рідного села Кумейки, що на Чернігівщині. У ветеранських колах знаний, як письменник. Бойові товариші героя навіть кажуть: поетичні збірки Нездолія стали настільними книгами Президента Білорусі Олександра Лукашенка. Про важке на випробування, але славне життя – у сюжеті Альони В'язнікової.

Коли почалася Вітчизняна війна, Кузьмі Нездолію ще не виповнилося й 18 років. Але вже на другий день війни він добровільно пішов на фронт. Закінчив прискорений курс Володимирського військового піхотного училища. Брав участь у боях проти фашистських загарбників під Москвою і Сталінградом. Звільняв землі Білорусії, Литви, Східної Прусії. Був кулеметником, воював у піхотних військах, ходив у розвідку.

За зразкове виконання бойових завдань командування в боях і проявлені при цьому мужність і героїзм Кузьмі Павловичу Нездолію присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Він також нагороджений й іншими орденами та медалями, відзнакою Президента України «Орден Богдана Хмельницького» IІ і ІІІ ступенів.

Кузьма Нездолій закінчив Велику Вітчизняну війну під Кенігсбергом (тогочасна Прусія). А вже Другу Світову – у Манчжурії. Продовжував службу в армії. З 1980 року у відставці.

Відрадою мирного часу стали вірші. За свій вік Кузьма Нездолій надрукував 3 збірки поезій, 4-та вийшла вже після смерті.

У своїх віршах він згадував про бойових товаришів, про війну, про прожиті літа, свої молоді роки.

Він постійно оточував себе людьми, спілкувався з молоддю, – згадує донька Ірина. Не хотів, щоб правда про війну була забута.

/Ірина, донька Кузьми Нездолія

Говорив про те, як було важко. Як доводилося негаразди, холоди витримувати, як страшно було убивати. Але він знав, що захищав свою Батьківщину, захищав людей/

Його часто відвідували фронтові друзі. Дім постійно повнився дитячими голосами. Школярі та студенти міста приходили просто так, поспілкуватися. Приносили невеличкі сувенірчики, зроблені власними руками. Поробки Кузьма Павлович ніжно любив і зберігав.

7 травня, не доживши лише два дні до 65-ої річниці Перемоги, Герой Радянського Союзу Кузьма Нездолій помер. На будинку, де мешкав Герой, встановлено меморіальну дошку. Родина ветерана говорить: його заповіти пам'ятає.

/Ірина, донька Кузьми Нездолія

Ми його знаємо як гарного батька, який нас любив, який нас виховував у дусі патріотизму, любові до своєї Батьківщини. Щоб ми були чесними, щоб чесно служили своїй Вітчизні/

/Сергій, онук Кузьми Нездолія

І я зараз також, у свою чергу, виховую свого сина у тих же традиціях, прищеплюю ті самі якості, які я отримав від свого дідуся/

Він завжди залишався справжнім солдатом-героєм, продовжує онук, по життю ішов з дивізом.

/Сергій, онук Кузьми Нездолія

Усім уперед, без страху і сумнівів!/

Новини Полтави

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію