15 лютого 1989 року із Афганістану вивели останні війська

Воїни та їх сім'ї щороку відзначають цей день – хто святом, а хто – жалобою. Як ця дата проходить у Полтаві, а ще – чи можна вірити фільмам про Афганську війну – дізнайтеся із наступного сюжету.

На фото Віталію Катериннику – трохи більше 30. Каже, вразив тоді контраст: майже середньовічні засоби обробки землі – бики та рала – і, водночас, – японська техніка у старого афганця. Погане про Афган колишній майор, а зараз – полковник запасу Віталій Степанович не згадує, каже, воно швидко забувається. У пам'яті спливають моменти приємні, наприклад, один із Днів народження під час бойової операції під Кандагаром.

/Віталій Катеринник, афганець

Я вранці прокинувся десь о 5 годині, літо, вже тепло, чую, хлопці коло мене там щось шумлять: «Капітана не будіть!». Думаю: «Ну нічого собі, чи щось трапилося, чи поранили кого?»

А вони торт роблять - із галети товченої, перемазали джемом, згущеним молоком і сформували. Отакий був торт/

Сучасні фільми про Афганістан у колишнього воїна викликають посмішку: багато перекручено, особливо у «9 роті». Каже, насправді не так трагічно було.

/Віталій Катеринник, афганець

Там загинуло всього 6 чоловік, і на підмогу 9 роті по вертикальній скелі ішов взвід, і він прийшов, ну багато там накрученого/

Не схибили в одному – коли показали, як муштрували молодих солдатів, а ще – побратимство. І зараз афганці виживають тільки тому, що тримаються купи, певен Віталій Степанович. У кожному місті і навіть районі міста є спілки афганців, там як можуть, один одного підтримують, радяться, дають консультації. Від держави помічі мало: пільги на комунальні послуги та на проїзд. 15 лютого усі колишні воїни та їх сім'ї збираються у парку Пам'яті Афганців, що у мікрорайоні Алмазний. Зустрічаються із друзями, згадуть загиблих, і традиційно – кладуть квіти. Тут же їх нагороджують і вітають – до пам'ятних дат.

Стрічка новин