Ще за радянських часів однією з найпопулярніших зимових розваг було катання на ковзанах

Саме для набуття масовості та надання можливості для такого відпочинку було змонтовано так звані «хокейні коробки», які кожного року взимку заливалися водою. В результаті полтавці отримували ковзанку. В цьому році, не дивлячись на всі очікування малечі та дорослих, коробки не заливали. Чому, намагався розібратися Руслан Гунько.

«Хокейна коробка» в районі Автовокзалу, розповідає Валерій Щербина, була побудована у 1974 році за ініціативи та допомоги місцевих мешканців. Кожного року, додає чоловік, тут яблоку було ніде впасти. Зараз ситуація зовсім інша. Усе це, пояснює Валерій Щербина, – через закриття дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання, після чого майданчик залишився нікому непотрібним. Нікому, окрім місцевих мешканців.

/Валерій Щербина, спортивний активіст

Коробка ця повинна бути залита обов'язково. На неї затрачені матеріали, дивіться, сітка яка, вона дорого коштує. Що потрібно? Шланги у міськвиконкомі є, вони готові віддати, ворота ті, які в хокей грати, я щоб, не вкрали, на металобрухт відвіз у райвиконком/

Він додає: вже багато років на цій «коробці» проводили змагання пам'яті воїна-афганця Сергія Коротуна. У 2011 році їх перенесли до Парку Перемоги, а цей майданчик залишили безхозним, скаржиться мати воїна-афганця Наталія Коротун.

/Наталія Коротун, мати Сергія Коротуна

Коли тут усі знають. Онуки, правнуки тут катаються, все життя ми тут робили. Будь-кого спитайте - ми тут виросли і в кімнаті був майданчик. І в цьому році «коробка» не залита, комусь же це було потрібно?!/

У міськвиконкомі, говорить Валерій Щербина, на прохання допомогти в залитті «коробки» відповідають, що шланги готові віддати, а от активістам потрібно знайти спонсора, який наповнить майданчик гарячою водою. Справа в тому, що для того, щоб крига була рівною, необхідна лише гаряча вода, адже при залитті холодною крига буде нерівною і потрібно буде викликати додатково шліфувальну машину, а це справа недешева.

А от Полтавський міський голова Олександр Мамай вважає: уся справа – в бажанні та розповідає, як у дитинстві заливав аналогічні майданчики.

/Олександр Мамай, Полтавський міський голова

Кожен з дому витягували шланги, змотували їх у трубку, залазили у підвал, підключалися до мережі водопостачання, робили зі снігу бортик, за 3 години заливали «коробку» і потім ковзались на ковзанах. Щоб залити ці майданчики для ковзання, треба бажання, бажання самих мешканців. Тих, хто хоче, щоб їх діти ковзалися/

Маленькі ж полтавці вважають: «коробки» необхідно заливати кожного року, адже юним хокеїстам і тренуватися немає де.

/Бліци

- Звичайно, хотілося б, якщо б нам заливали, а не ми. Ми вже 3 роки поспіль заливали, але нам закрили воду і не дають заливати

- Ну, у нас у Полтаві ще не дуже розвинутий цей спорт, хотілося б, щоб більше розвивали його

- Я б залив усі катки, де коробки є і тренувалися б/

Наразі ж, скаржаться юні спортсмени, займатися хокеєм – справа недешева, можна сказати – невигідна, адже потрібно платити і за майданчик, і за знаряддя. Власник же одного з підготовлених катків у місті, яких наразі у Полтаві чотири, розповідає: тримати такий майданчик дорого і нерентабельно, адже небагато людей взмозі дозволити собі платити від 10 гривень за годину, аби покататися на професійно підготовленій кризі.

Стрічка новин