Усе нове – добре забуте старе
Старі, забуті казки часто сприймаються яскравіше та емоційніше, ніж сучасні. Особливо, коли їх дія відбувається на сцені театру ляльок. Вперше – за двадцять років.
«Дітям потрібні не тільки яскраві шоу, трішки філософії їм не завадить», - вирішили у Полтавському театрі ляльок і повернули на сцену виставу, якої тут не було 20 років. Виставу про Слоненя - таке ж допитливе та цікаве, як і всі діти.
Актори, що грали колись у виставі «Слоненя», потроху вибули із театру. Разом із ними випала із репертуару і вистава. Зате суботнього ранку 15 жовтня малеча, так само, як років 20 тому їх батьки, іде на постановку казки Кіплінга. На прем'єру. Філософська вистава, кажуть про неї спеціалісти. До того ж, цікаво спроектована та зрежисована.
/Василь Безуля, художник-постановник
Виставу поставив прекрасний режисер. Працює в Росії - Гусаров Володя. Вона оригінальна своєю постановкою, не просто ширма там, актора не видно, глядач не бачить актора/
Усе, як завжди: слово перед виставою, всі сідають на свої місця. Галас стихає – на сцені оживають ляльки. Нетрадиційна задумка – чорний кабінет, у якому відбувається дія. Зате традиційне та схоже на мультяшне Слоненя, заради якого, власне, і прийшли до Лялькового діти та їх батьки.