Епічні прозові твори в українській літературі останніх років трапляються не часто, зазначають науковці

Книгу «Пора цвітіння терну: Роман у двох книгах» полтавця Михайла Олефіренка презентували полтавським вчителям-словесникам у відділі масової роботи обласної бібліотеки імені Котляревського, аби 23 листопада, у день вшанування пам'яті жертв Голодомору, вони познайомили з творами своїх учнів. Літературознавці та сучасні письменники уже високо оцінили працю Михайла Олефіренка. Так Павло Загребельний порівнює її тільки з творами Нобелівських лауреатів.

Полтавський письменник Михайло Олефіренко говорить: про створення, а надто – видання у світ своїх книг, може написати окремий роман. Твори, які він представив, написані понад 20 років тОму, однак за радянських часів надрукувати їх було майже неможливо: забороненою була тема Голодомору. Схвалили твори до випуску в Москві, але перекладені вже на російську. Однак вони так і не вийшли – почався розпад Радянського Союзу. «Пора цвітіння терну: Роман у двох книгах» – епічне полотно, відображення буття народу у невеличкому куточку Полтавщини.

/Михайло Олефіренко, автор книги

То колективізація, то переселення, то знесення хуторів, то всілякі реформи. Селянство і за царських часів жило найгірше. Саме «Пора цвітіння терну» і означає, що для села завжди була несприятлива пора/

Більшість свого життя Михайло Олефіренко прожив у селі. Над книгою автор працював близько 10 років, хоча один з романів написав за 4 місяці. Надихнули письменника на таку роботу розповіді його бабусі про старовинні часи. «Якби я завжди жив на полтавській землі, то, можливо, ніколи б такого не написав», говорить письменник. Адже саме журба і ностальгія за малою Батьківщиною і змушувала взятись за перо. «Таку книгу могли б написати Андрій Гловко, Михайло Стельмах, брати Тютюнники, але не зробили цього через цензуру» – зазначає літературознавець Микола Жулинський. «За них це зробив Михайло Олефіренко. Книга має велику цінність. Це – літопис, енциклопедія українського села», – вважає критик.

Стрічка новин