23 вересня Полтава відзначила своє головне свято – День міста

Близько 10-ї години ранку біля меморіалу Солдатської слави – останні приготування. Вітання, квіти, радість від спілкування у сивочолих воїнів. Тут же на місці головні винуватці заходу – ветерани – діляться своїми спогадами, емоціями і переживаннями.

/Василь Панасенко, ветеран ВВв

Це щастя - перемога. Я пройшов більше 1400 км.: від батьківщини і до Берліну/

/Віктор Закерничний, ветеран ВВв

Перемога - це об'єднання. Це така була велика радість для нас всіх. Ми всі обіймалися, цілувалися/

/Михайло Клепач, ветеран ВВв

Нині для нас ця перемога ще дорожча, ніж була тоді. Зараз - це історія. І розумієш, наскільки вона цінна/

Як годиться, до головного покладання квітів долучилось чимало мешканців Полтави. Керманичі міста і області пліч-о-пліч з ветеранами, родичі загиблих, молодь, учні, працівники підприємств і всі ті, чиїх сімей торкнулось страшне слово «війна».

Пам'ять про живих і загиблих воїнів буде жити у серцях вдячних полтавців вічно - очільники міста вклоняються ветеранам. Міський голова не пропускає жодної нагоди особисто подякувати ветеранам та підтримати їх реальними справами, адже вірить: саме їх подвигу ми завдячуєм своїм життям.

/Андрій Матковський, Полтавський міський голова

Через 67 років практично вся громада міста прийшла вклонитися загиблим воїнам. Ми запевняємо - пам'ять про них буде жити вічно/

Слова вдячності звучать від представників обласної влади.

/Олександр Удовіченко, голова Полтавської облдержадміністрації

Я хотів би від всієї обласної громади низько вклонитися тим, хто лежить у могилах і спить вічним сном. Тим воїнам радянської армії, хто віддав життя за звільнення нашого міста/

/Володимир Марченко, голова Полтавської обласної ради

Я хотів би побажати всім щастя, здоров'я і мирного неба над головою, аби ця страшна війна більше ніколи не повторилася/

До Меморіалу Солдатської слави лягали сотні квітів, букетів. Зі сльозами на очах всі дякували живим і безіменним героям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної. Тим, хто замість атестату отримував автомати у руках і відчайдушно йшов захищати батьківщину. Тим, хто, захищаючи рідне місто, не шкодував життя. В очах кожного, хто долучився до заходу, – невимовлене «дякую» за нинішнє життя, незалежність і мирне небо.

Після покладання квітів волонтери допомагають ветеранам якомога зручніше влаштуватись увімпровізованій глядацькій залі. Сучасні «тимурівці» переконані: їх допомога стареньким – ще й нагода дізнатись більше про ті часи.

/Світлана, волонтер

Вони унікальні люди. Я проводжала бабусю. Вона 1926 року народження. Розповіла мені: у її сім'ї було багато чоловіків і всі загинули - дуже сумно/

Тим часом на плацу стартує виступ війського оркестру. Готувались до нього, розповідає диригент, він же начальник оркестру Сергій Цюман, практично весь рік.

/Сергій Цюман, начальник оркестру Полтвського гарнізону

Оркестр має бути готовий завжди, тому готуємося впродовж року. Змінюємо репертуар, якщо застарів, нова мелодія - 2-3 години і ми готові/

Чи належними були старання військових під час репетицій – оцінювати глядачам.

Після знайомих мелодій військові Полтави салютювали присутнім на заході ветеранам. За всім цим, як і зажди, спостерігають і 3 бригади «швидкої». Втім, медики зазначають: на щастя, їх допомога сивочолим воїнам не знадобилась.

/Ігор Козюлін, лікар-кардіолог виїзної бригади СШМД

Більш-менш. Нормально. Вони приходять підготовлені, ось зараз і бабусі поміряємо тиск. Проходьте, будь-ласка.../

Високий тиск у запрошених, як правило, – від позитивних емоцій. А вони, переконує лікар, ще нікому не нашкодили. Тим часом інші смакують надбання кулінарів – справжньою солдатською кашею. Її приготували близько 20-ти тисяч порцій. Як помічаємо: вона виявилася до смаку як головним запрошеним, так і найменшим мешканцям міста.

/Бліци

- Ми смакуємо, ось онучку привчаю

- Добра каша, смачна, козацька/

Тим часом, доки одні смакують солдатською кашею, інші вдаються до власних, імпровізованих заходів.

У підсумку, розваг вистачило на всіх: поспілкуватися, поїсти каші або стати одним із глядачів виступів художніх колектів – кожен обирав на власний розсуд. По завершенню заходів, ветеранів чекали автобуси «Міста без околиць», аби зі зручностями доставити їх до різних мікрорайонів Полтави.