Ніхто не забутий, ніщо не забуте
Привітання до Дня визволення міста не обійшли і тих, хто святкові дні змушений провести у лікарняній палаті. Пацієнтів госпіталю для ветеранів Великої Вітчизняної привітали школярі міста та працівники Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Лікарняну тишу неврологічного відділення шпиталю для інвалідів Великої Вітчизняної напередодні 23 вересня порушує незвичне пожвавлення. Замість коридору тут – глядацький зал, де розмістилися старенькі, на імпровізованій сцені – учні 19 школи. Колаж із добрих фронтових пісень розчулив усіх, коли ж дійшли до «Катюші» та «Синего платочка» – підспівували і в залі. Медики стверджують: привітання до пам'ятних дат тут увійшли в традицію, пацієнтам позитивні емоції – тільки на користь.
/Світлана Гриценко, в.о. завідуючого неврологічним відділенням Полтавського обласного госпіталю для інвалідів ВВв
У нашому відділенні 50 хворих, але не всі вони прийшли послухати концерт, тому що деякі мають ліжковий режим. Я вважаю, що позитивні емоції, які хворі отримають від нього, позитивним чином відобразиться на лікувальному ефекті/
Самим концертом гості не обмежилися. Як-то кажуть, і з добрим словом, і з подарунком приїхали. Солодощі до чаю стареньким привезли.
/Вікторія Клименко, провідний спеціаліст Полтавського міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
Традиційно приходимо сюди разом із школярами наших шкіл для того, щоб дати можливість ветеранам згадати свою молодість/
Про значення таких заходів для дітей – розмова окрема, вважають працівники Центру: вони вчать чуйному ставленню до ближніх.
Олена Ляшенко
«Війна, війна! І знов криваві ріки! І грім гармат, і шаблі дзвін. Могили, сироти, каліки І сум покинутих руїн». Ці слова відомого поета Олександра Олеся нагадують усім про ті страшні дні, коли відчай витискав із душ усі інші людські почуття. Волонтери центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді традиційно обходять ветеранів у рамках акції «Ветеран живе поруч». Молодь говорить: не має більшої радості, більшого задоволення, ніж нести своє тепло людям, які цього потребують.
/Віка, волонтер ПЦСССДМ
Позитивні емоції, позитивні враження, по-перше, саме відчуття допомоги до людей мені дуже подобається. Дуже подобається, коли вони радіють, і я так само радіють/
Відвідали волонтери сивочолих ветеранів, які не можуть долучитися до загальноміських святкових заходів із нагоди відзначення Дня міста у Полтаві, і вдома. Кожного привітали зі святом, кожному вклали часточку своєї душі. 89-річна Софія Кривко, побачивши молодь, зраділа. Для неї гості, говорить, завжди в радість. Усе життя жінка прожила тут, у Полтаві.
/Софія Кривко, учасниця ВВв
З 53-го року я вже нікуди не виїжджала з Полтави. Пройшла тут величезний шлях від дільничного педіатра, завідуючої консультацією, потім - міського педліатра, обласного/
Завітали представники центру соцслужб і до подружжя Петрових. Познайомившись на фронті, 67 років прожили старенькі разом. Разом пережили війну та повоєнний час. Досі із болем згадує Клавдія Кузьмівна ті страшні часи. Та все ж турбота волонтерів зуміла покращити настрій жінки. Такі акції, говорить начальник відділу соціально-культурної роботи центру соцслужб Людмила Василенко, для неї – не робота, а покликання серця.
/Людмиила Василенко, начальник відділу соціально-культурної роботи Полтавського ЦСССДМ
Мені надзвичайно приємно відчувати ось це людське тепло. Розуміти, що ми - одна велика родина, що ми не кожен окремо, а ми всі разом/