17 вересня – професійне свято у рятівників
Якщо землетрус чи снігові замети, коли аварія на нафтогазовому комплексі чи просто впало дерево, коли корова потрапила у колодязь чи із кимось напідпитку трапилася халепа - викликають їх, рятівників спеціальної воєнізованої аварійно-рятувальної частини чи просто - СВАРЧу. Людей, у яких 17 вересня - професійне свято.
Про таких як Віктор згадують за надзвичайних обставин. Адже й професія у них особлива - вони герої, рятувальники. На рахунку кожного - десятки врятованих життів і сотні добрих справ. Однак «сварчівці» не люблять хизуватися. Такі вже вони, скромні і відважні. Незамислюючись, ризикують власним життям заради порятунку інших. А про небезпеку згадують лише тоді, коли все уже позаду.
/Віктор Непорожній, командир взводу транспортної техніки
Тоді не думаєш, ніколи думати - треба рятувати, а потім уже, після того, як збагнеш, де ти був, як і що ти робив - комусь, може, і страшно. Ну а в основному люди прийшли на цю посаду, щоб рятувати людей/
Спеціальна воєнізована рятувально-аварійна частина, або ж СВАРЧ, включає 13 підрозділів. Тут працюють і спеціалісти із виготовлення спецобладнання, і водії транспорту, і медики, і ремонтники, і взвод, що займається підривом будівель. До того ж, тут навчають усім премудрощам рятувальної служби. І для кожного з них роботи вистачає. Тож герої не часто збираються в одному місті. Для цього потрібен особливий привід. 17 вересня не сталося нічого надзвичайного, цього дня рятувальники святкують. Із визначним днем їх вітає не тільки керівництво, а й представники влади. І зазначають: без допомоги СВАРЧа місту не обійтися, а цього аномального року - тим паче.
/Андрій Матковський, міський голова
Не дивлячись на те, що в нас снігу випало стільки, як за 4-5 зим, ми все ж таки з вашою допомогою мали можливість підтримати життєдіяльність міста і з вашою допомогою не зупинили рух транспорту, який ходив вулицями, ми вирішували усі проблеми/
Грамоти, подяки міського голови та нагрудні знаки - цього дня нагороди знайшли своїх героїв. Тим паче що вони, мабуть, як ніколи заслужені.
Олена Ляшенко
Таку кількість пожежних машин поблизу Міського будинку культури побачиш хіба що в особливій ситуації, наприклад, коли професійне свято працівників МНС. Тут вітають не тільки безпосередньо рятувальників, а й тих, хто допомагає їм - водіїв, психологів. Останні як ніхто знають, який відбиток накладає професія на людину. Рятувальники залишаються ними і поза роботою.
/Світлана Яворська, старший психолог ГУ МНС України в Полтавській області
Скільки було таких випадків, коли ми не були на пожежі, десь були на виїзді. І машина зупиняєтся - виходить керівник, чи то боєць, на допомогу іншим - наприклад, при ДТП/
Владислав Сафонов визнаний героєм рятівником року на Полтавщині, його колеги подали прохання в Міністерство, щоб відзначити його державною нагородою – за два врятованих дитячих життя. Історія сталася у травні, Владислав відпочивав на березі Псьолу. Там і побачив хлопчика, який тонув.
/Владислав Сафонов, заступник начальника служби охорони безпеки агрофірми ім. Довженка
Кинувся в воду, витяг його, а він то занурювався, то виринав. Витяг - з нього потекла вода. Поки я його перевернув на живіт, відкачав воду, обернувся - побачив друге тіло/
Миттєва реакція та гарт рятувальника - і хлопці, які того дня невдало прогулювали уроки, врятовані. А Владиславу Сафонову та таким як він - рятувальникам - шана від людей та колег і відзнака у професійне свято - від представників влади.
/Олександр Удовіченко, голова Полтавської ОДА
Цей рік показав як ніколи, наскільки ваші зусилля важливі. Хай не було якихось серйозних техногенних проблем у нас на ПОлтавській землі, але ми бачили, що відбувається навколо у наших сусідів, наприклад, у Російській Федерації/
«Запобігти, врятувати, допомогти» - гасло не тільки структури МНС, воно близьке кожному рятувальнику.