У приміщенні палацу дозвілля «Листопад» дітей війни святковим концертом вітають із Днем міста
Зворушливою промовою своїх одноліток поздоровив і заслужений артист України Герман Юрченко. Разом із глядачами у залі він згадав і своє тяжке повоєнне дитинство.
Уже з надвору дітей війни зустрічають волонтери. Кожен з гостей тут отримає свою порцію уваги частково недоотриманої в дитинстві. Усіх запрошених проводять до концертної зали. Тут на стареньких очікує приємний сюрприз: пісні юності та дитинства у виконанні добре їм відомих співаків. На великому екрані – уривки молодості кожного запрошеного. Гасне світло, і перед очима винуватців свята розгортаються до болю знайомі сцени. У кожній дитині, у кожному слові, що лунає зі сцени, зізнаються самі ветерани, упізнають себе. Аж ось:
/Бліц
Внимание! Говорит Москва. Передается важное сообщение. Сегодня, в 4 часа утра, Германские вооруженные силы атаковали границы СССР. Началась Великая Отечественная война/
Ті слова пам'ятає кожен. Тоді вони обірвали веселощі та спокій у житті мільйонів радянських людей. Саме із цими словами пов'язані найболючіші спогади прощань, довгих чекань та невиправданих надій. І якою ж солодкою для усіх і тоді, 65 років тому, і зараз тут, у спогадах в залі, була перемога і зустріч із рідними. Згадавши минуле, кожен запрошений із задоволенням підхоплював пісні звідти, з далекого. Діти війни танцювали та співали разом із артистами на сцені. Привітав зі святом стареньких і Полтавський міський голова Андрій Матковський. Каже: він тут – за покликом серця, адже сам переконаний у потребі особливого ставлення до дітей війни та ветеранів. Мовляв, саме їм усі ми завдячуємо своїм життям.
/Андрій Матковський, Полтавський міський голова
Я виховувався в родині учасника бойових дій, машиніста паровоза. Навчався в Казанському Суворівському військовому училищі і для мене особисто зрадити пам'ять солдатів ВВВ, мільйонів людей, які загинули заради нашої свободи, - це зрадити батьків, це зрадити наших ветеранів, це зрадити вас. Я цього ніколи не зроблю/
Враженнями від самого концерту крізь сльози діляться і самі діти війни.
/Бліци
- Ми просльозилися. Ви знаєте, просто немає слів. Все дуже добре
- Усе те, що показали, я все пережила. Це все зворушливо. Щиро дякую за великий труд
- Ну ви знаєте, якось зачепило за душу. Згадалася молодість. Оті бентежні дні. Все
- Приємно, що пам'ятають, що не забувають, але найголовніше, щоб приймали й ті моральні цінності, що ми принесли/
Після концерту запрошені не поспішають додому. Користуючись нагодою, не втрачають можливості поспілкуватися між собою, згадати старе та поставити питання керманичу міста.