Чудотворні ікони Полтави

Для когось ікона – просто картинка із зображенням святого, люди віруючі вкладають у неї особливий сенс, для них вона і радник, і помічник, і зв'язок із Всевишнім. Полтавським вірянам не потрібно їздити у пошуках особливих місць, оскільки наша замля багата на святині, славні чудесами, що біля них відбуваються, переконують священнослужителі. Про чудотворні ікони Полтави – наш наступний сюжет.

Біля Хрестовоздвиженського монастиря завжди людно. Віруючі - народ особливий, розповісти про чудесні випадки зцілення або Божої допомоги для них - справа честі.

/Зінаїда

Мій син Сашко ходив у школу. Посилали дітей у ліс овечкам рвати гілочки. Поліз він на дерево, на ліщину і пошкодив себе./

Замість того, щоб звернутися до лікарів, Зінаїда поїхала у село Загірське, в Сергієву Лавру. Там, біля образу Івана Богослова, за її словами, Господь підказав, як допомогти її сину: поблизу ікон помазати рани олійкою від лампади святого.

/Зінаїда

Я підійшла, поцілувала Івана Богослова іконку. Може, і тій жінці те ж саме відкрилося. А служба -то йде. Я їй отаке сказала: "Ви мені оце зробіть". Вона посміхається: "Зараз підіійду і вашому сину все зроблю". Помазала вона - зажило все одразу./

Віряни свідчать: особливо чудодійну силу поблизу святих місць має вода.

/Людмила

Я поїхала у Козельщину, повинні були робити операцію на жовчному. Перед цим же я поїхала просили благословіння. У Козельщині взяла водички, приїхала додому, випила тієї водички, так за 2 дні з мене стільки вийшло тієї гадості із жовчного пузиря! Операції і досі нема./

Та найбільше чудес, говорять віруючі, – біля ікон. Людмила розповідає, як одного разу не могла потрапити додому: замок зламався. Самотужки не відкриєш, а майстер – у нетверезому стані.

/Людмила

Я пішла до Горбанівської Божої Матері в нашу Макаріївську церкву, розказую, що в мене таке. Прийшла додому, до замка - а він тільки так «дзинь» - звичайно зламався, але ж двері відкрилися!/

Тетяна теж вірить: саме через ікони Господь посилає віруючим свою допомогу.

/Тетяна

Я жила у Харкові, а у Полтаві мамі зробили онкологічну операцію - рак груді. Мама не могла видужати, їй було 75 років, мені потрібно було терміново приїхати до неї. Я пішла у кафедральний собор, приклался до мощів святителя Афанасія і попросили заступництва./

Там же, продовжує жінка, їй налили масла із лампадки біля ікони святого. Ним помазали великий пролежень на спині мами.

/Тетяна

На наступний день, коли вдалося її якось посадити, уся палата побачила, що цей пролежень зажив./

Так само швидко загоїлася і рана після операції, коли її залили олією, продовжує Тетяна. Більше тижня вона доглядала за мамою, не попередивши нікого на роботі. Мама потроху одужувала, зате на жінку чекало імовірна втрата роботи. Помолившися у Хрестовоздвиженському монастирі, Тетяна поїхала до Харкова.

/Тетяна

Я приїхала, і що цікаво - про мене навіть ніхто не згадав, наче мене і не було. Тиждень мене не було на роботі./

Чудесні з точки зору звичайної логіки події можуть відбуватися біля кожної ікони, запевняють священослужителі.

/о. Сергій, клірик храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Кожна ікона, яка є освяченою, вона являєтся чудотворною, адже людина перед цією іконою молиться не матерії, з якої зроблена ця ікона, а особистості, що зображена на ній./

Через деякі ікони Господь являє людям особливу милість, продовжує отець Сергій. Випадків Божої допомоги біля них особливо багато. Такі ікони прийнято називати чудотворними. У нашому місті – декілька таких святинь. Володимирівська ікона Божої Матері у Вознесенському храмі, ікона «Упованіє всєх концев землі» у Хрестовоздвиженському монастирі, Каплуновська та Горбанівська – у Свято-Макаріївському кафедральному соборі. Останню вважають заступницею землі Полтавської. Маючи такі святині, їздити світом у пошуках чогось особливого – зайве, вважає настоятель храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець Василій.

/о. Василій, настоятель храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Намагатися їздити кудись, в якесь інше місце - це зрозуміло, правильно, це є паломництво, але вважати, що там більше благодаті, ніж в цьому місці, ніж там, де ми живемо - це абсурд, оскільки Бого не має визначеного місця і часу./

Стрічка новин