Лев Толстой казав: «Життя, яким би не було, є благом, вище за яке немає нічого»

Як найбільший божий дар класифікує життя і православна церква. Та, не дивлячись на це, щодня у світі тисячі людей накладають на себе руки. Які думки керують діями самовбивць, у фахівців дізнавалися наші журналісти.

Протягом багатьох століть психологи та психіатри світу намагаються зрозуміти, що ж керує людиною, яка зважується переступити межу між життям та смертю. Дехто вважає, що суїцид - це плід страху перед життям і проблемами, самі ж самогубці впевненні - для цього треба мати неабияку мужність.

Психологи та психіатри поділяють всі суїциди на три групи: дійсний, прихований та демонстративний.

Дійсний суїцид ніколи не буває спонтанним, хоч іноді й виглядає досить несподіваним. Такому суїциду завжди передують пригнічений настрій, депресивний стан або просто думки про відхід з життя. На думку психологів, «групу ризику» такої групи суїцидів складають підлітки і люди похилого віку. Найчастіше дитяча закоханість – не що інше, як віддзеркалення потреби бути необхідним хоч комусь. І коли взаємності не виникає, нерідко приходить відчуття, що у всьому світі ти нікому не потрібен. Літні ж люди йдуть з життя, якщо раптом розуміють, що прожили вони його марно. За словами заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи станції швидкої допомоги міста Полтави Володимира Сербина, до 70% самовбивць – це люди віком від 15 до 30 років.

/Володимир Сербин, заступник головного лікаря Полтавської станції швидкої допомоги

На 1 місці стоять отруєння медикаментами, на 2 місці - поранення периферійних сосудів та інші поранення і на 3 місці - повішення/

Прихований суїцид, розповідає лікар, – доля тих, хто розуміє, що самогубство – не найгідніший шлях вирішення проблеми, проте іншого шляху, знову ж таки, знайти не може. Такі люди обирають не відкритий відхід з життя «за власним бажанням», а так звану «суїцидально обумовлену поведінку». Це і ризикована їзда на автомобілі, і заняття екстремальними видами спорту, і добровільні поїздки в гарячі точки. Православна церква, як і більшість інших релігій, самогубство не підтримує.

/священик Сергій, клірик храму Віри, Надії та Любові

Найцінніший дар, який має людина, дар Божий, - це саме життя. І люди, які нехтують цим даром, позбавляючи себе життя, вони так само відкидають Творця. Церква над такими людьми, які скоїли самогубство, не звершує ні церковних поминань, не звершує також і погребіння, як подобає кожній православній людині/

Основна ж частина суїцидів – не що інше, як спроба вести діалог, вважають психологи. Більшість самовбивць, як правило, хотіли зовсім не померти, а тільки достукатися до когось, звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу. Це явище психіатри часто називають демонстративним суїцидом. І як це не цинічно і не страшно, найчастіше дитячі і підліткові суїциди відбуваються з тієї ж причини: дитина йде з життя з думкою, мовляв, нарешті ви звернете увагу на те, що я є. Точніше, була…

Стрічка новин