Лінгвісти експериментально довели: вживання ненормативної лексики, особливо грубої лайки, шкодить здоров'ю людини та навіть здатне накликати біду

Що криють в собі слова, які ми часто вживаємо зопалу, про їх походження та етимологічне навантаження – у сюжеті Олени Ляшенко.

Навряд чи знайдеться людина, яка хоча б раз у житті не закинула у своїй мові міцне слівце.

/Бліци

- Так, коли доведуть, зараз уся країна лається, в основному Верховну раду і Президента

- Та ну, буває, ну...

- Вживаю

- В яких випадках?

- Коли доведеться

- Ні, ми не використовуємо, ми стараємося виходити із ситуації культурно, стараємося, у всякому випадку, ну, якщо щось важке впаде на ногу, про себе можемо щось подумати/

Лайливі слова – явище неоднозначне. Ними можна образити і розсмішити, спровокувати конфлікт, для когось вони – психологічна розрядка. У кожного слова є й інший бік – етимологічний, який пояснює їх значення і походження, про яку мало хто здогадується. Ростислав Шевченко – майстер із особливо ненормативної лексики. Його видання «Речі бранні» розкриває значення мату. Автор просто і доступно пояснює, що посилаючи людину на три літери, ми фактично бажаємо їй смерті. Оскільки раніше самі ці літери позначали слово-назву зброї, що вражала миттєво.

/Ростислав Шевченко, дослідник ненормативної лексики

Це давньоруська зброя. Спочатку був дерев'яний кий, потім його окували, він став окуваним - окованим - окуєнним. Сила його стала відповідною - окуєнною, потім стали кувати залізного - куй, він же - гуй, тому що в процесі бою він доводився до швидкості, коли гудів/

Дослідники твердять, що грубі слова, які зараз вважаються причетними до фізіології людини та статевого акту, насправді – бранні. Тобто, прийшли із поля брані або бою і несуть у собі вкрай негативне навантаження. Вживання їх шкодить людині, і це філологи та лінгвісти довели експериментально.

/Микола Степаненко, доктор філологічних наук

Даремно, не треба використовувати ці слова, навіть вставні компоненти. Цим можна накликати на себе біду, цим втрачаємо над собою якусь ауру, зрештою, потрапляємо під злі сили і провокуємо над собою якесь зло/

Побутує думка, що власне українських грубощів небагато, а ті так звані «перли», в основі яких – статева тематика та міжродинні зв'язки, російського та тюркського походження. Дослідники знаходять їх коріння на межі періодів матріа- та патріархату, полі- та моногамного супільства.

/Микола Степаненко, доктор філологічних наук

Дитина не могла визначитися, хто її батько, так і жінка не могла встановити батька, оскільки мала взаємини із різними чоловіками. Але коли шлюб став моногамним, відповідна мова наклала на це свої заборони і перевела із розряду нормативного до розряду ненормативного/

Ситуація, коли те, що колись звучало лише від окремих осіб та потайки, а зараз – на кожному кроці, свідчить про занепад суспільства, вважає спеціаліст. Адже духовність і культура починаються із мови та уміння нею користуватися.

Стрічка новин