Їх адреса не дім і не вулиця

.. Їх кількість невпинно зростає. Їх стосунки із державою майже не прописані у законодавстві. Соціологи називають їх маргіналами. Люди, позбавлені даху над головою та будь-яких зв'язків із суспільством, - хто вони і звідки? Про бездомних, безпритульних та тих, хто просить милостиню, - наш сюжет.

Максимівну знають не лише ті, хто проживає біля Південного вокзалу. Їй приносять їжу та необхідні речі і прихожани Спаської церкви, де вона раніше часто бувала. Людина пропадає, – бідкаються вони. Зовсім сліпа, не може пересуватися та не пам'ятає, що із нею трапилося. Із зими живе на вокзалі. На запитання, що із нею трапилося, відповідає плутано і плаче... Ось так і сидить у дощ і в спеку на лаві, харчується тим, що принесуть люди. Єдиний, хто завжди поруч, – пес, такий же безпритульний. Тварини її люблять, розповідає жінка, яка частенько навідується до Максимівни.

/Бліц

- Вона напросить грошей і накупить усього тваринам, вони до неї приходять, а вона їх годує/

У кожної людини, що випала із соціуму, –своя історія, часто сумна. Далеко не завжди так званими бомжами стають колишні злочинці, алкоголіки та наркомани. Хвороба та відсутність близьких людей часто стає причиною особистісної трагедії та деградації.

У Іри є власний будинок, але вона заробляє собі на хліб як може.

/Бліц

- Збираю газети, журнали...

- А що ви з ними робите?

- Здаю/

На роботу не беруть – документів на руках немає.

/Бліц

- В мене там паспорт у сусідки, а сусідка не дає паспорт/

Розповідає, що єдиний, хто допомагає, – сусідка тітка Наталія.

Є й такі асоціали, хто просто, як-то кажуть «опустився». Усі вони, з одного боку, становлять небезпеку для оточуючих як часті носії інфекційних хвороб та агресивної поведінки, а з іншого, потребують чуйного ставлення. Український народ за доброю православною традицією завжди був прихильним до бессрібеників та блаженних, віруючі і нині до них уважні. При деяких храмах діють центри допомоги, де нагодують та поділяться одягом. На державному рівні закони для безпритульних не прописані. Із власної ініціативи ними займаются місцеві громади та територіальні центри. У Полтаві діє програма «Турбота», якою передбачено кошти на гарячі обіди у зимово-осінній період. У міру своїх сил та можливостей опікується бездомними, безпритульними та тими, хто вийшов із місць позбавлення волі, і відділ соціального захисту Ленінського РВК, розповідає його начальник Андрій Каркач.

/Андрій Каркач, начальник відділу соціального захисту Ленінського РВК

Те, що ми можемо, що в наших силах, на сьогоднішній день - зареєструватися, допомогти стати на облік у центрі зайнятості, відновити паспорт та інші документи - то це у нас виконується/

Минулого року тут було створено відділ обліку бездомних громадян та звільнених з місць позбавлення волі. Це дає можливість певною мірою контролювати медичні обстеження таких людей на наявність інфекційних захорювань та подальше лікування, продовжує Андрій Каркач. Цього року по допомогу до центру звернулося 5 чоловік, із них двох направили до будинку-інтернату. Часто, ділиться спеціаліст, люди самі не готові знову стати повноцінними членами суспільства. У таких випадках психологи говорять: «Бомж – це стан душі».

Стрічка новин