У Полтаві не поспішають брати дитину у свою родину

Представники влади на усіх рівнях запевняють, що одне із найперших їх завдань у соціальній сфері - влаштування долі дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування. Останніми роками навіть запровадили нові форми сімейного виховання такої малечі поряд із традиційними всиновленням та опікунством. Та, хоча за виховання прийомних дітей і передбачені державні виплати для батьків та самих дітей, у нашому місті на сьогодні всього 2 прийомні родини та 1 будинок сімейного типу.

Майже всі полтавські сім'ї погоджуються із тезою, що чужих дітей не буває, хоча нову політику у державі щодо прийомних родин більшість сприймає досить насторожено. Говорять: взяти на себе відповідальність за виховання нерідної дитини – крок надто серйозний.

/Бліци

- У нас немає свого житла, ми ледве наважилися на одну дитину - я не знаю...

- Багато родин не можуть мати дітей, тому в такому випадку можна і взяти/

В той же час гості із сусідньої країни запевняють, що у них практика прийомних родин – справа звична.

/Бліц

Ну, якби це було раніше, то, можливо, і так, але не зараз у нас уже внуки он які дорослі. У нас у Росії, у Санкт-Петербурзі, це дуже підтримується. Є чимало сімей, де не по 1-2-3 дитини, а навіть по 12. Так що нехай Полтава теж нас наздоганяє/

У Полтаві – усього 2 прийомні родини та один дитячий будинок сімейного типу, розповідає директор Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Ольга Буднікова. Це – нові форми соціальної політики уряду України, що впроваджуються поряд зі звичними усиновленням та опікунством. Якщо при усиновленні дитина набуває прав рідної, батьки беруть на себе повну відповідальність за неї, то опікунам певною мірою допомагає держава. Щодо нових форм, вони запроваджуються уже протягом 5 років.

/Ольга Буднікова, директор Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Прийомна сім'я - така форма, коли батьки виховують від однієї до чотирьох дітей-сиріт або позбавлених батьківського піклування/

У дитячому будинку сімейного типу може виховуватися до 10 дітей, – продовжує пані Ольга. Батьки отримують заробітну плату як вихователі, до того ж передбачено певні суми на утримання кожної дитини до 18 років, якщо вона навчається у вузі, то до 23. Соціальні служби повною мірою контролюють такі родини, допомагають у підборі дитини, організовують навчання батьків та перевіряють умови проживання.

/Ольга Буднікова, директор Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Одна із умов - батьки беруть дитину на свою площу, вона повинна відповідати певним нормам, не може бути у кредиті чи заставі/

В народі говорять: дитина в дім – щастя в дім, і соціальні працівники, кажуть, щоразу в цьому перконуються.

/Ольга Буднікова, директор центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Одна сім'я, їхній донечці було 12 років, і вони дуже хотіли другу власну дитину, але за медичними показниками не виходило, прийняла чужу дитинку, і вже через місцяь мама завагітніла удруге/

У дитячому будинку сімейного типу Требухів – 8 дітей. Мама-вихователь розповідає, що із чоловіком завжди хотіли мати багато дітей. Народивши трьох власних, іще п'ятеро узяли із дитячого будинку. Живуть у Мачухах, у великому будинку, подарованому міською владою. Дружно пораються по господарству, кожен має своє захоплення: Альонка та Лєра малюють, у Юлі – акторські здібності, сама Ольга здійснює іще одну свою мрію – здобуває вищу освіту педагога. Любов та взаємна підтримка надає сил кожному.

/- Як тебе мама називає?

- Брильянточка, сонечко

- А ти як маму назвиаєш?

- Мамуля

- А ще як?

- Пупсік!/

Стрічка новин