Сьогодні виповнюється 149 років з дня перепоховання на українській землі праху Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Григорович Шевченко помер в Петербурзі 10 березня 1861 року, там же був і похований на Смоленському кладовищі. У день смерті видатного Кобзаря його друзі, художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські, вирішили відповідно до волі поета поховати його в Україні, згідно з його «Заповітом». І передсмертними словами 47-річного Тараса були: «До Канева...». Його друзі знайшли таке місце – Чернеча гора в Каневі. Перепоховання відбулося 22 травня 1861. Ця місцина розташована за 150 км. на південь від Києва, вниз по Дніпру. Дорогою з Петербургу до Канева Тараса Шевченка відспівували в київській церкві Різдва Христового. За кілька днів після перепоховання Чернечу гору стали називати Тарасовою.

1934 року у Каневі відкрили музей, а в 1939-му спорудили новий пам'ятник. З часу реконструкції могили було прийнято рішення замурувати вхід в склеп залізобетонною плитою, яка уціліла навіть під час німецької окупації.

В Полтаві до покладання квітів до підніжжя пам'ятника Великому Кобзарю долучились представники обласної влади, небайдужі полтавці. Вихованці навчальних закладів міста по-різному коментують, або взагалі не коментують свою присутність тут.

/Бліци

- Я прийшов, тому що це визначна дата

- Талановий Шевченко, прийшла, аби вшанувати пам'ять

- Та ні

- (мовчки відвернувся)

- Сказали прийшти, прийшов, цікаво

- Це наша історія. Ми повинні її шанувати

- Це визначна дата, це пам'ять нашого народу/

Кобзар Іван Новобранець, який завжди бере участь у подібних заходах, переконує – слово Великого Кобзаря актуальне і сьогодні, для нинішніх поколінь.

/Іван Новобранець, кобзар

Треба слухати його думи, що він говорив, як він доносив правду в піснях/

Після покладання квітів – традиційні виступи художніх самодіяльних колективів.