Майже 17 тисяч ветеранів Великої Вітчизняної отримали запрошення на святковий концерт до Міського будинку культури

Стільки ж приготовлено ювілейних медалей від міської ради та Президента України, а також – подарункових наборів для тих, хто пройшов війну. Безумовно, не всі ветерани мають можливість прийти до Будинку культури через поважний вік та стан здоров'я. І тому, за дорученням міського голови Андрія Матковського, вдома кожного з таких вітали представники районних рад міста, вручали подарунки та нагороди.

Привітати чоловіка, чиїми зусиллями відроджувалася із попелу після війни Полтава, приїхав заступник голови Київської районної ради міста Віктор Човновий. Ювілейні медалі до 65-ї річниці Перемоги, одна з яких виготовлена міською радою, друга - урядом України, поповнили і без того багату скарбничку нагород ветерана. Квіти, подарунки від підприємців міста та слова вітання наштовхнули Олександра Георгійовича на спогади, які розхвилювали ветерана до сліз. На війну він пішов 19-річним юнаком. На Далекому Сході та в Горькому служив у зенітних військах. Потім - відбудовував Полтаву, розтрощену воєнними лихоліттями. Розповідає: не було жодного цілого будинку, увесь центр міста був зруйнованим дощенту. Його ім'я як людини, чиїми зусиллями поставали оновленими електорстанція, дитяча поліклініка та чимало інших будівель міста, славили полтавські газети повоєнних часів. Але для Олександра Георгійовича найвищою цінністю завжди була сім'я, - розповідає його сестра. Діти, онуки та шестеро правнуків ветерана перейняли його працелюбність та ентузіазм.

Олена Ляшенко

Ця маленька енергійна жінка пішла на фронт добровольцем у 17 років. Розповідає, що навіть мама до останньої миті нічого не знала. Крізь усю війну її провела... лялька, яку Оксані Іванівні подарували на 16-річчя, її вона мимохіть кинула в сумку, поспіхом збираючись на війну. Пройшовши Велику Вітчизняну від першого і до останнього дня, бачивши зруйнованими вщент чимало міст і сіл колишнього Радянського Союзу, ця жінка, якій уже за 80, виявляє такий запал, випромінює стільки енергії, якої б вистачило на цілий колектив молодих.

/Оксана Лесевич, ветеран

Коли я пішла на пенсію, то вирішила, що не можна просто так сидіти і ночого не робити/

Вона колекціонує вироби із кераміки, займається вишивкою, а її вироби із соломки знайшли широку аудиторію шанувальників.

/Оксана Лесевич, ветеран

Кожні 5 років мені влаштовують персональні виставки у Краєзнавчому музеї, і з 1984 року їх було вже декілька/

Іще одне хоббі Оксани Іванівни - вишивати ікони. Миколай Чудотворець та Богородиця на них - як намальовані досвідченим іконописцем.

«Такі люди, як Ви, дуже потрібні нам», - зізнався голова Октябрської районної ради Олег Пругло, вітаючи Оксану Іванівну із Днем Перемоги. Як й інші ветерани, які не змогли прийти на святковий концерт до Будинку культури, свої медалі від міської ради та Президента України, подарунки та слова вітання вона отримала вдома.

/Олег Пругло, голова Октябрьської районної ради м. Полтави

Перш за все, я хочу привітати усіх ветеранів з Великою Перемогою і побажати їм, в першу чергу, здоров'я/

Олена Ляшенко

/ - Доброго дня! Можна до Вас у гості?

- Будь-ласка!/

Родину визволителів Полтави Тетяни та Віталія Стекольникових приїхали привітати представники Ленінської районної ради - її голова Едуард Рева та заступник Андрій Каркач. Ветерани познайомилися у роки Великої Вітчизняної, прослуживши в одній частині від початку її формування і до кінця війни. Жінка розповідає: день, коли визволили Полтаву, навіть не пам'ятає, бо за роботою було ніколи і вгору глянути. Тетяна Миколаївна працювала радисткою, Віталій Васильович - льотчиком. Закарбувалися у їхній пам'ять найтяжчі бої - на околицях Полтави, у Диканьці, Опішному та Котельві. Запекло захищали і полтавський аеродром. День Перемоги для сім'ї ветеранів - як у пісні: зі сльозами на очах. Це день не стільки радості, скільки спогадів.

/Тетяна Стекольникова, ветеран

У День Перемоги ми завжди згадуємо тих, хто пішов від нас, а ішли молоді, 18-20 років. Ми обов'язково запалюємо свічку і згадуємо їх/

Таке ж прохання висловили вони і до усіх полтавців: запалити у День Перемоги свічку та пригадати загиблих.

/Тетяна Стекольникова, ветеран

Сьогодні я хочу звернутися до всіх полтавців, привітати усіх учасників бойових дій, обов'язково партизанів, партизанок та дітей (війни), адже дісталося тоді всім. Адже боєць не міг воювати без зброї, а хто її кував? Жінки, діти, підлітки 13-14 років, які і до станка не діставали/

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію