Незабаром людство буде згадувати події Чорнобильської катастрофи та вшановувати тих, хто брав участь у ліквідації її наслідків

У Полтаві такі заходи вже почалися. Працівники Ленінського райвиконкому міста стверджують: вони намагаються робити усе від них залежне, аби допомогти і матеріально, і морально усім постраждалим 26 квітня 1986 року та їх сім'ям.

«Не заради самого заходу, а заради вшанування подвигу тих, хто так чи інакше був причетний до гасіння 4 енергоблоку на Чорнобильській АС, ми влаштували благодійний концерт та обід» – говорить заступник голови Ленінського райвиконкому Андрій Каркач. Дата, що наближається, є черговим приводом звернути увагу на проблеми ліквідаторів чорнобильської трагедії та запитати себе, чи все можливе робиться для їх вирішення», – зазначає чиновник. «Незважаючи на недостатність фінансування із боку держави, місцеві органи справу виконують сумлінно, надаючи посильну допомогу кожному, хто її потребує» – стверджує Андрій Каркач.

/Андрій Каркач, заступник голови Ленінського райвиконкому

Матеріальну допомогу, вирішуємо проблеми трудової і соціальної активності, оскільки серед чорнобильців є, на жаль, молоді люди, які вже обслуговуються територіальним центром, більшість із них має групу інвалідності, причому, значна кількість серед них належить до першої категорії/

«Страшні наслідки мала Чорнобильська аварія для її ліквідаторів, – розповідає начальник обласного громадського об'єднання «Фонд інвалідів Чорнобиля» Микола Дибін, – онкологічні захворювання, захворювання крові, серцево-судинної та ендокринної системи, і це – далеко не повний їх перелік. Лікування їх вимагає чималих коштів, державної допомоги часто не вистачає. Але завдяки тісній співпраці Фонду із усіма лікарським установами міста та депутатами обласної ради знаходиться можливість вирішувати такі проблеми», – говорить Микола Дибін.

Анатолій Леонтійович служив у воєнному госпіталі Полтави. Розповідає, як 30 листопада 1987 року пролунав телефонний дзвінок, після якого довелося кинути усе і, перекваліфікувавшись на судинного хірурга, їхати в зону особливої небезпеки. Самі ліквідатори жили в наметах барачного типу, а медико-санітарний батальйон розмістили у школі, нашвидку переобладнаній під лікарню.

/Анатолій Левков, ліквідатор наслідків на ЧАЕС

Хочеться, щоб трошки більше звертали уваги на нас. Ліквадаторів з кожним роком залишається все менше і менше. Завжди перед цією датою нам багато обіцяють, але на тому все і закінчується/

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію