Бджолярі цього року не стали чекати теплого Олексія – бджіл на медозбір випустили раніше

Кілька тижнів тому у пасічників розпочалася «гаряча пора». 30-те березня – у народі Теплого Олекси – день, коли варто вперше відкривати вулики після зимівлі. Однак, так говорили пасічники колись, нинішні ж часто цього дня не дожидаються – випускають своїх крилатих комах на сонце ще раніше. Про любов людей до бджіл, про особливості догляду за ними та про легенди, які дійшли про бджіл до наших часів – у сюжеті Юлії Лис.

На Землі існує близько 20 тисяч видів бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах, окрім Антарктиди, говорять науковці. Однак, зараз мова – про бджолу медоносну, можливості якої з давніх-давен знали наші пращури. Цікаві архітектурою і правильністю геометричних ліній воскові будівлі, процес розмноження і багато іншого в житті бджіл були предметом роздумів найвидатніших натуралістів, письменників і філософів протягом тисячоліть. Гармонійне життя бджолиної сім'ї – це, перш за все, – надзвичайна працездатність. Немалої працездатності вимагає й чи-то захоплення, чи-то покликання – «пасічник». Ось біля своїх бджілок ходить супрунівський бджоляр Михайло Приходько. Йому 73, з бджолами вже 44 роки. Незважаючи на свій вік, ще й досі кочує – возить вулики на медозбірні місця. Для цього свого часу облаштував спеціальний фургон, вмонтувавши туди вулики. Михайло Приходько розпалює свій димар – обов'язковий атрибут оглядин пасіки, підіймає кришку вулика. Розповідає: Теплого Олекси не дожидався, відкрив вулики після зимівлі раніше – коли сонечко на весну повернуло.

/Михайло Приходько, пасічник

Чим раніше, тим краще. Тому що вони облетяться і вже починають підкормку краще брати, і йде розвиток краще/

Із бджолами завше була пов'язана величезна кількість міфів і легенд. Так, на думку стародавніх єгиптян, душа померлого покидала людину у вигляді бджоли. Грецьку богиню Артеміду, покровительку тварин і полювання, часто зображали бджілкою. На деяких найдавніших монетах світу була зображена саме ця комаха. У давніх слов'ян бджола символізувала кохання, бо поєднувала в собі «солод меду і гіркоту жала». У найдавніших міфологічних уявленнях українського народу вона виступала як провісниця весни, а з нею – і родючості. Був овіяний певною містикою і образ пасічника.

/Михайло Приходько, пасічник

Я й сам по собі відчуваю, й читав, що раніше, хто займався бджолами, це якісь були колдуни. Які лізли до бджіл, хоч вони жалили, а вони роблять біля них і не бояться/

А це – бджоляр Генадій Кащук. Сам – білорус, потрапив на Полтавщину в зв'язку з переселенням після аварії на Чорнобильській АЕС, 20 років тому. У роду Генадія пасікою займався ще його дід. Сам Генадій Кащук полтавську землю вважає дуже вдалою для пасічного господарства.

/Генадій Кащук, пасічник

Тут урожай гарний, соняха сіють багато, гречки, акації. Тут земля більше родить, більше культур сіють, більші й медозбори/

У підпорядкуванні Генадія Кащука – більше ста вуликів. Розповідає: роботи, особливо влітку, вистачає.

/Генадій Кащук, пасічник

Як така маса бджіл велика - так зранку до вечора. Зранку встаєш - воду наливаєш, а далі потеплішає - дивишся. Поки з одного краю почну - 4-5 днів - до другого краю дійду. Потім уже через 5 днів знову з першого краю треба розпочинати. І так все літо/

Засобом спілкування гуртових бджіл, пише спеціальна література, є так звані «танці». Повернувшись після розвідки у вулик, бджола виконує певні умовні рухи – «танцює». За цими рухами інші бджоли дізнаються про те, в якому напрямку і на якій приблизно відстані від вулика знаходиться медоносне місце. Мова бджолиних «танців», говорять дослідники, відзначається високою досконалістю та умовністю. Ті, хто має пасіку, як правило, непогано розуміються на бджолиних звичках та потребах. Однак і їм, буває, дістається. Хоча, зазвичай, пасічники не бояться бджолиних жал. Михайло Приходько не може й згадати, скільки таких найбільше отримав за один раз.

/Михайло Приходько, пасічник

Ну я не можу визначити, але багато жалило, може, десятка 2 чи 3/

Жало – ось причина, через яку багато хто з нас – тих, хто не має тісного контакту з бджолами, побоюється чи навіть недолюблює цю невеличку комаху.

Мій тато - також бджоляр - ще в моєму дитинстві говорив: бджіл не треба боятися, до них треба йти без агресії та неприродніх запахів, які могли б їх роздратувати. А от продукт, який бджоли виготовляють, – мед – полюбляють, переважно, всі. Акацієвий, квітковий, липовий, гречаний – дехто їсть будь-який, дехто надає перевагу певному сорту. У сім'ях бджолярів, як правило, мед люблять всі.

/Михайло Приходько, пасічник

Люблять, звичайно, люблять. Всі люблять, всі їдять, всі кажуть «смачний»/

Мед поважають ще й за його лікувальні властивості. А ще – за великий спектр різноманітних страв та напоїв, які неможливо уявити без меду. Серед них – медовуха – напій українських козаків.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію