Декілька десятків полтавців з обмеженими фізичними можливостями відвідали відомий на всю Україну Мгарський монастир

Паломництво по-полтавськи - декілька десятків людей з обмеженими фізичними можливостями у п'ятницю відвідали відомий на всю Україну Мгарський монастир. Для декого з них такий візит був мрією життя. Організувала поїздку міська влада.

Ідея відвідати легендарний Мгарський монастир виникла у полтавських членів громадської організації «Віра» одразу після поїздки до Сорочинського ярмарку цього року. Інваліди звернулися до міського голови Андрія Матковського з проханням організувати таку поїздку – мер Полтави виконав бажання останніх, допомогу також надав і владика Полтавський та Миргородський Філіп.

/Олександр Русін, заступник міського голови

Після ідеї відвідати Мгарський монастир міський голова особисто звернувся до владики Філіпа і той цю ідею схвалив і допоміг. Адже люди не завжди можуть кудись поїхати, сюди, наприклад, їхати не у всіх є можливість - далеко від Полтави/

Головним організатором поїздки стало управління у справах сім’ї, молоді та спорту міськвиконкому та його відділ по роботі з інвалідами «Інваспорт». Трьома автобусами у супроводі машини медичної допомоги 47 полтавських інвалідів дісталися цієї благословенної землі, аби познайомитися з одним з найстаріших та найкрасивіших монастирів України. Послушник Роман провів гостям з Полтави екскурсію монастирем, розповів про його господарство, історію та сьогодення, декілька легенд та цікавих фактів. Наприклад, головний храм комплексу звели за часів та на кошти гетьмана Івана Самойловича у 17 столітті. Німецький архітектор Іоган Зауер, побудувавши сакральну споруду, поклав початок архітектурному стилю «українське барокко». Потім його стали копіювати інші архітектори при зведенні храмів на слов'янській землі.

Запитали полтавські паломники і про легенду, ніби-то у Мгарському монастирі живе 300-літній ворон. Послушники розповіли - ворон тут дійсно жив. Він був поранений, монахи його вилікували та відпустили декілька років тому. Що ж до віку птаха, то паспорта у ворона не було, тому його вік залишився таємницею.

У храмі полтавці з обмеженими фізичними можливостями помолилися, про що просили вони Бога та святих – залишилось таємницею. А от думками щодо важливості таких візитів для людей з обмеженими фізичними можливостями останні з нами поділилися із задоволенням.

/Юрій

Це моя мрія була - відвідати цей монастир - ось вона і здійснилася. Взагалі, це дуже важливий аспект - адже дехто не може собі дозволити кудись їздити, сюди, на той же стадіон також. А тут є можливість поспілкуватися, це зближує, з’являються нові друзі/

Все завершилося обідом у монастирській трапезній. Потім гості вирушили додому, везучи з собою думки про своє, найближче, те, про що думаємо ми, залишаючись наодинці з Богом.

Стрічка новин