Перший понеділок жовтня – Міжнародний день лікаря

Зараз важко й уявити, що було б з людством, якби не було цієї професії. Однак лікар – не просто професія, це – покликання душі. Так стверджують полтавські лікарі. А ще це – одне із найвідповідальніших покликань – переконані Юлія Лис та Альберт Івлєв.

До лікарень люди ідуть із своїм болем - найчастіше фізичним, однак нерідко пацієнти діляться із улюбленими лікарями своїми проблемами та переживаннями. Ті встигають і медичну допомогу надати, і вислухати. Адже знають: лікують не лише пігулки - часто лікує добре слово. Завідуюча відділенням загальної практики сімейної медицини третьої поліклініки Ірина Ткаченко вважає роботу медика своїм покликанням. Розповідає, перейняла любов до неї від мами, яка також була медиком. Найголовнішою рисою лікаря Ірина Ткаченко вважає людяність.

/Ірина Ткаченко, завідуюча відділенням загальної практики сімейної медицини

Найголовніше – людяність. Я бачу у кожному хворому свого родича, рідну людину. Ось таке добре відношення до людей, перш за все, і, звичайно, професіоналізм/

Незважаючи на свій молодий вік, Ірина Ткаченко вже п'ятий рік працює завідуючою відділенням загальної практики сімейної медицини. Розповідає: старші колеги до неї прислухаються.

/Ірина Ткаченко, завідуюча відділенням загальної практики сімейної медицини

Ви знаєте, на щастя, так. Можливо, якісь авторитет, довіра.../

А от колега Ірини Ткаченко, сімейний лікар Людмила Лужкова, хоч вже могла б і піти на відпочинок, - працює. Розповідає, на дільниці із 1977-го року, відколи закінчила вищий навчальний заклад.

/Людмила Лужкова, сімейний лікар

До цих пір, навіть вийшовши на пенсію, я працюю. Тому що люблю своїх людей, своїх хворих. Так само, як і вони мене люблять. Коли мене немає, я у відпустці, завжди скучають, чекають.../

Людмила Лужкова говорить: для багатьох пацієнтів вона, як член родини.

/Людмила Лужкова, сімейний лікар

Коли я втрачаю когось із хворих, я дуже переживаю, спочатку навіть плакала, зараз трохи звикла, але все-одно, тяжко сприймається втрата кожного хворого на дільниці/

Однак, мабуть, ще більш непросто лікарям, чиї пацієнти - діти. У міській дитячій лікарні у відділенні реанімації працюють лікарі, у чиїх руках - доля не лише маленьких діток, а й їхніх батьків. Боротися за життя та досягати гарних результатів вдається лише завдяки професійній згуртованій команді, розповідає лікар-анестезіолог міської дитячої лікарні Володимир Кізуб. Щоправда, на здоров'ї самих лікарів дається взнаки графік роботи.

/Волордимир Кізуб, реаніматор, анестезіолог

За рахунок того, що чергуєш вночі, приходиш інколи після доби чергування додому, втрачається все відчуття дня, ночі. Спочатку важко, потім звикаєш, але все-одна постійне безсоння/

Реанімовує себе після робочих годин в дитячій реанімації Володимир Кізуб заняттями гімнастикою та танцями.

Стрічка новин