На Полтавщині розробили новий 320-кілометровий туристичний маршрут

Відшукати залишки фортифікаційних споруд, зокрема, редутів, фортець, валів та замків, а також місця дислокацій армій Карла XII, Івана Мазепи, Петра I під час подій Великої Північної війни на Полтавщині 1708-1709 років, а ще спростувати численні міфи, зокрема, навколо Полтавської битви. Такою була мета нової навчально-пізнавальної екскурсії науковців Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». Разом із ними, членами громадського об’єднання «ВелоПолтава» та обласного туристичного кластеру цікавим маршрутом подорожували і мої колеги Сергій Блавацький та Сергій Сепітий.

Навчально-пізнавальна екскурсія була здійснена в рамках музейного проєкту «Велика Північна війна на Полтавщині» за маршрутом Полтава-Жуки-Диканька-Міські Млини-Опішне-Зіньків-Веприк-Бобрівник-Плішивець-Гадяч-Лютенька-Полтава. Довжина його становила 320 км.

В попередніх випусках новин ми розповідали про першу частину — від Полтави до Зінькова. Далі на шляху був Веприк. Тут, насамперед, привертають увагу дві муровані церкви, пам’ятки архітектури національного значення — Успенська та Свято-Миколаївська, споруджена 1820-х роках. А про Веприцьку оборону-штурм союзними військами Карла XII й Івана Мазепи містечка свідчить цей пам’ятний знак. Тут у прямому ефірі на телеканалі «Центральний» науковці спростовували міфи російської пропаганди, зокрема, про те, що Карл XII пішов на штурм фортеці, не думаючи про наслідки.

Людмила Шендрик, заст. директора ДІКЗ «Поле Полтавської битви»
— Веприк вкладався до стратегічного плану походу з Півночі, з України на Північ, на Москву, і найближчим шляхом був Белгород, і ось самою східною точкою був Веприк, звідси можна було розвивати подальший наступ на Москву. Для московської армії теж мав важливе стратегічне значення, бо знаходився недалеко — за 30 км. — від головної ставки у Лебедині.

Практично непідготовлений штурм Веприцької фортеці призвів до великих втрат шведської армії, особливо, серед офіцерського складу.

Сергій Макаренко, науковий співробітник ДІКЗ «Поле Полтавської битви»
— Це навело на думку шведського короля Карла XII, що без підготовки не можна брати фортеці, чому Полтавську фортецю він брав без штурмів, шведи там влаштували облогу, і потихеньку їм вдалося взяти частину укріплень, решту фортеці їм не вдалося захопити.

Після Веприка нас вразила одна з найстаріших садиб району в селі Бобрик. Її власник, Федір Масюков, мав безпосереднє відношення до оборони Веприка.

Ірина Орлова, місцевий краєзнавець
— За оцими 4-ма колонами зроблений під’їзд для карет, баришні зі своїми кавалерами піднімалися східцями і заходили практично в бальну залу, яка зараз в школі служить спортзалом. А взагалі, коли читаєш описи маєтностей Масюкових, у них тут, і у Веприку був і каретний двір, і іподром, одним з найкращих конезаводів, і цегельний завод, і винокурня, і пасіка в 10 тисяч вуликів була.

А у селі Плішивець здивував своєю красою єдиний в Україні, понад сторічний мурований дев’ятибанний Свято-Покровський храм, що зберігся до наших часів. Він збудований в давньоукраїнському стилі на горі, з якої відкривається вражаючий краєвид на Псел. Як розповідають місцеві, Архієпископ Парфеній побачив фотографію однієї церкви у колекції історика Дмитра Яворницького. Після цього й вирішив звести храм, подібний до козацького дерев’яного Троїцького собору у Новомосковську. Будівництво тривало з 1902 до 1906 рік.

Соломія, монахиня
— Це дуже намолене місце, відчувається, що тут дійсно спокій для душі люди отримують, дуже тягне сюди людей.

Далі був Гадяч — Гетьманська столиця. Вже у 17=18 століттях це було значне поселення з дерев’яною фортецею, в центрі якої був замок. Навколо фортеці утворився посад. Під час Північної війни у листопаді 1708 року шведам вдалося захопити Гадяч, тут вони розмістили військо і склади з військовим спорядженням. Але пізніше під натиском російської армії шведи змушені були його залишити.
А ось у Лютеньці на початку січня 1709 року, після невдалого штурму Веприка, шведська армія відновлювала сили. На місці, де зараз дерев’яна Успенська церква, у 16 столітті височів п’ятибанний храм.

Сергій Макаренко, науковий співробітник ДІКЗ «Поле Полтавської битви»
— Тут, де ми знаходимося, де храм, це була фортеця, і тут під час перебування шведів проживали командири полків, начальник гарнізону, інший особовий склад полків розташовувався навколо фортеці.

До речі, ця екскурсія — третій маршрут, який розробили науковці заповідника «Поле Полтавської битви» протягом 2019-2021 років.

Стрічка новин