Доктор Дерек Ях: «У боротьбі з курінням потрібно спиратися на тверду позицію лікарів»

Доктор Дерек Ях: «У боротьбі з курінням потрібно спиратися на тверду позицію лікарів»

Цієї весни Україна відзначила 15 років приєднання до Рамкової конвенції ВООЗ з боротьби проти тютюну. Її ратифікували майже 180 країн, понад 75% з яких посилили чинне законодавство або прийняли нову політику боротьби проти тютюну.

Конвенція стала ключовою в світі угодою з боротьби проти куріння і довела свою ефективність. В Україні кількість курців також скоротилася. Детальніше про це ми розпитали експерта, який 15 років тому був ключовою фігурою в розробці Рамкової конвенції.
Дерек Ях — Бакалавр медицини та хірургії, магістр охорони здоров’я, доктор наук, Президент Фонду «За світ без куріння». Працював виконавчим директором програми з неінфекційних захворювань Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).

Доктор Дерек, Вас знають як пристрасного захисника ідеї світу без куріння. Ви чимало зробили для розробки Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну. По суті, це був перший серйозний крок об’єднаної міжнародної спільноти проти тютюнокуріння. Розкажіть, що стало поштовхом до її появи?
У середині 1990-х ми усвідомили, що вплив тютюну став серйозною глобальною проблемою і що кожна окрема країна може досягти лише обмеженого результату. Але нам була потрібна міжнародна підтримка для вирішення таких проблем, як незаконна торгівля, маркетинг, які не визнають національних кордонів. Коли Доктор Гру Харлем Брундтланд очолила Всесвітню організацію охорони здоров’я, одним з її перших рішень було створення спеціального проекту з боротьби з тютюном у світі, і мене запросили очолити цей проект.
Головною ідеєю, яку ми повинні були реалізувати, стала розробка міжнародної угоди. У цьому процесі я очолював роботу за участі всіх держав-членів, усіх урядів світу, і за п’ять років ми розробили угоду, яка охоплює основні складові боротьби проти тютюну.

Цього року Україна відзначає 15-ту річницю приєднання до Конвенції. Назвіть, будь ласка, етапи, які пройшла Україна у своїй кампанії боротьби з курінням.
У 2006 році Україна нарешті прийняла Конвенцію, і я б сказав, що це стало одним із найважливіших початкових етапів. Наступним кроком є відображення урядом міжнародних питань у своєму національному законодавстві. Одна з перших віхових подій відбулася у 2008 році, коли Україна почала підвищувати акциз на тютюн вище рівня інфляції, і це тривало протягом багатьох років. Це є найпотужнішим засобом зниження споживання тютюну в будь-якій країні. На мій погляд, наступна визначна подія відбулась у 2012 році, коли було прийнято закон про бездимне середовище в Україні. Він передбачав обмеження місць для куріння, а це захищає не тільки споживача тютюну, але й людей, які його не вживають, від побічного впливу диму.
До речі, чи бували ви в нашій країні?
Так, я справді бував (в Україні). Я прибув до України з ПАР, і це була цікава історія. Я приїхав в Україну наприкінці епохи апартеїду в Південній Африці, у період розпаду Радянського Союзу, і через три роки після аварії на ЧАЕС в якості епідеміолога разом з групою вчених-ядерників, аби зустрітися з державними службами з надзвичайних ситуацій, епідеміологами і обговорити, які додаткові заходи можливі для вирішення проблем, пов’язаних з цією величезною медичною та екологічною катастрофою.
Чому, на Вашу думку, поширеність тютюнопаління в Україні падає так повільно? І що заважає нашій країні стати одним зі світових чемпіонів у контролі над тютюном?

Одна річ, яку я засвоїв — це те, що країни, де лікарі, медики очолюють рух, — це країни, де спостерігається найшвидше зниження рівня куріння серед дорослого населення. І тому я вважаю, що кроки, які Україна повинна зробити для прискорення темпів скорочення куріння, мають насамперед спиратися на тверду позицію лікарів. У Великій Британії у 1960-х роках лікарі згуртувались для роботи над вирішенням цієї проблеми, і перше, що сталося, це було зниження удвічі рівня куріння серед лікарів, який тоді складав 60%. Десять років по тому вплив таких дій лікарів відчули на собі широкі верстви населення.
Не буду удавати, ніби я досить глибоко розумію ситуацію в Україні, щоб дати однозначну відповідь на питання, що вам потрібно робити, але спочатку я поставив би кілька питань. Перше: яким є рівень куріння серед лікарів в Україні? Які поради і яку допомогу вони надають кожній дорослій людині з хронічним захворюванням? Яким є ставлення лікарів до продуктів зменшеного ризику? Чи усвідомлюють вони, що електронні сигарети, вироби для підігріву тютюну та бездимний тютюн суттєво знижують ризик захворювання порівняно з традиційними сигаретами? Чи розуміють вони, що рак викликає не нікотин і не він спричиняє хвороби серцево-судинної системи або кашель. Це все викликано абсолютно іншими речовинами.
Якби у мене були відповіді на ці питання, я би міг працювати з моїми українськими колегами для забезпечення провідної ролі лікарів у поширенні об’єктивної інформації і використанні ними всіх можливостей для консультування своїх пацієнтів, які курять.

Я би зосередив значні зусилля на чоловіках-споживачах тютюну, враховуючи, що рівень куріння серед чоловіків в Україні наближається до 40%, порівняно з приблизно 10% серед жінок. 40% — це надзвичайно високий за світовими мірками показник куріння.

Ви розглядаєте електронні сигарети як продукти меншої шкоди. Але в Україні з Вами не погодяться. Інформаційні кампанії в медіа наочно показують, що електронні сигарети призводять до появи чорних легень у курців. Чим пояснити такі взаємовиключні трактування?

Відомо, що в деяких частинах світу, у тому числі й в Україні, існує переконання, що електронні сигарети викликають «чорні легені». Вважаю, що провідним лікарям України добре відомо, що в Україні існує тільки одна причина виникнення цього захворювання, і вона пов’язана з видобутком вугілля, і про це відомо вже сотню років. Не існує жодного зв’язку між електронними сигаретами і «чорними легенями».

Тому я вважаю, що якщо лікарі долучаться до цієї роботи, якщо вони докладуть набагато більше зусиль для відмови населення від куріння, якщо уряд буде співпрацювати з медиками для забезпечення більшої доступності продуктів меншої шкоди і боротьби з дезінформацією, то це може сприяти зниженню такого високого показника куріння серед чоловіків і порятунку багатьох життів.
Якщо ми хочемо знизити смертність і хвороби, викликані тютюном, то нам знадобиться п’ятдесят років, якщо ми зосередимо наші зусилля лише на дітях. Звичайно, ми не хочемо, щоб діти починали курити звичайні або електронні сигарети. Але ми не повинні нехтувати їхніми батьками, нинішніми дорослими споживачами тютюну, і особливо чоловіками. Ці вироби — чи то електронні сигарети, чи тютюнові вироби для нагрівання, чи бездимний тютюн — дають можливість знизити рівень смертності серед цієї категорії курців у найближчі півтора десятиліття швидше, ніж будь-які інші відомі нам продукти.
Так, в Сполученому Королівстві були проведені великі дослідження, які свідчать про те, що вдвічі більше людей готові відмовитись від використання електронної сигарети, ніж від використання медикаментозної нікотин-замісної терапії або одного з фармацевтичних продуктів.

Журналісти завжди відігравали особливу роль у питанні виправлення дезінформації в галузі охорони здоров’я. Історії про хворобу «чорних легень», викликаної електронними сигаретами, не відповідають дійсності, так само, як і історії про те, що вірус COVID-19 спричинений усілякими дивовижними речами. Ми повинні протистояти дезінформації.
Говорять, що президент України для себе обрав продукт меншої шкоди. Це чудовий приклад, який можна поширити на решту населення.
Якби Ви могли повернутися до 2003 року, то що б ви зробили інакше, розробляючи положення Конвенції з боротьби проти тютюну?
Звичайно, легко бути мудрим, озираючись назад, але я вважаю, що є певні речі, яким слід було приділити більше уваги. Я дуже добре усвідомлював важливість ролі лікарів. Під час переговорів нас підтримували президент Всесвітньої медичної асоціації, голова Міжнародної асоціації медичних сестер, президент Асоціації стоматологів. Ми мали підтримку з боку Товариства з боротьби проти раку та Кардіологічної асоціації. Я вважаю, що нам слід було і надалі продовжувати це партнерство. Незважаючи на існування цієї співпраці, з часом голос представників медичної професії став менш значущим, і в результаті ініціативу перехопили політики.

Нам слід було більше залучати споживачів тютюну до пошуку прийнятних для них рішень. Нам варто було проявляти більше співчуття до тих зусиль, яких їм доводилось докладати, аби подолати свою залежність.
А також нам слід було б винести урок з досвіду боротьби з ВІЛ, адже саме люди, які живуть зі СНІДом, знайшли рішення і очолили подальшу роботу, спрямовану як на поліпшення лікування, так і на профілактику розповсюдження цієї хвороби. Але ми цього не зробили — ми уникали курців, відштовхували їх, і на сьогоднішній день споживачі цього продукту не залучені до боротьби з тютюном і не беруть участь в розробці політики, яка має вплив на їхнє власне життя.
І останнє, на чому я мав фокусуватися більше — на самому початку розробки Рамкової конвенції у 2000 році, я запросив тютюнові компанії на зустріч до Всесвітньої організації охорони здоров’я у Женеві. Ми запросили вчених, щоб вони розповіли, що вони роблять для зменшення шкоди від тютюну. Це було 20 років тому. У їхніх розповідях був натяк на те, що у майбутньому зниження шкоди може стати реальністю. І з цієї причини ми запровадили в конвенції поняття «меншої шкоди» в саме визначення боротьби з тютюном. Але зараз про це трохи забули.

Певна річ, за останні 20 років наука, рівень інновацій і технологічних розробок компаній істотно виросли, тоді як розуміння цього з боку системи охорони здоров’я залишилося на низькому рівні. Нам варто було б робити постійний наголос на технологічних інноваціях, які відбуваються в галузі, ми повинні були тримати двері відчиненими для співпраці з ученими, хоча багато в чому ми були проти того, чим займалась тютюнова галузь.

Як вплинув COVID-19 на поширеність тютюнопаління? Чи не стався відкат на шляху до повного закінчення тютюнової епідемії?

Протягом цього року ми побачили, що пандемія мала суттєвий вплив на споживання тютюну. І першою з причин була соціальна ізоляція в багатьох частинах світу, що призвело до зростання рівня куріння. У деяких частинах світу уряд заборонив продаж сигарет, наприклад, у моїй країні — Південній Африці, і це призвело до незаконної торгівлі, до появи нелегальної продукції на вулицях і зростання чорного ринку, як і слід було очікувати.

Ще один суттєвий факт, який ми з’ясували під час пандемії, яка, як нам усім відомо, ще у розпалі, це те, що загальний спосіб життя людей став менш здоровим. Звички харчування стали менш здоровими, рівень фізичної активності в багатьох частинах світу різко впав, рівень споживання тютюну підвищився або залишився на тому самому рівні, рівень споживання алкоголю зріс, — все це свідчить про те, що стан здоров’я населення, яке оговтується від пандемії, гірший, ніж до її початку.
І нам слід поміркувати про те, як суспільство в світі і в Україні зокрема уявляє собі масштабну ініціативу з популяризації здорового способу життя. Така ініціатива стосується не лише відмови від споживання тютюну, але й підвищення активності, здорового харчування, з тим щоб населення, особливо дорослі, які постраждали найбільше від цієї пандемії, змогли відновитися і виробити стійкість до можливої пандемії у майбутньому.

Я сподіваюся, що найближчим часом я зможу знову відвідати Україну, оскільки пройшло вже багато часу з моменту мого останнього візиту. І я із задоволенням буду співпрацювати, підтримуючи відданість популяризації здорового способу життя, зменшенню шкідливого впливу тютюну на здоров’я людини, і допомагаючи у ваших зусиллях, спрямованих на підвищення енергійності й фізичного потенціалу українського народу. Дуже дякую вам усім.

Стрічка новин