Медіаграмотність: експеримент чи потреба суспільства?

Теперішнє суспільство все більше переходить у віртуальний простір, оскільки тут ми спілкуємося, ділимося інформацією, отримуємо нові знання, влаштовуємо соціальні акції та флешмоби. Проте, окрім корисних можливостей, в інтернеті існує багато небезпек. Аби люди критичніше ставилися до того, що переглядають у смартфоні, в Україні запровадили предмет «Медіаграмотність». Чого можна навчитися під час таких уроків, дізнавалися наші журналісти.

Іванна Бурлака, кореспондентка
— В добу інформатизації ми все частіше стикаємося з дезінформацією. «Інформаційна війна», «пропаганда», «фейк» — терміни, які стали звичними для більшості українців, проте, як їх відрізнити від реальності — знає не кожен.

Президент України під час Всеукраїнського форуму «Україна 30. Культура, медіа, туризм» звернув увагу на необхідність проведення уроків медіаграмотності в школах для розвитку свідомого та критичного ставлення до інформації, яку отримуємо з різних джерел. Міністерство освіти і науки України ініціативу президента підтримало.

Віта Ковальська, директор Департаменту освіти і науки Полтавської ОДА
— Із 2017 року діє наказ МОН №1199 «Про проведення всеукраїнського експерименту за темою «Стандартизація наскрізної соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти у вітчизняну педагогічну практику». У нас, як експеримент, є 15 шкіл, в яких є ця медіаосвіта.

Медіаграмотність — це не факультатив, а ціла програма, яка має для різного віку свої особливості. Адже діти дуже рано починають користуватися гаджетами і їх досвід не дає їм можливості фільтрувати все, що вони переглядають. На початкових етапах їм достатньо знати: «це добре», а «це погано».

Оксана Почапська, координатор проєкту «Медіаграмотний HUB»
— І тут можуть бути такі речі, як це добре, бо ти дізнаєшся більше, ти можеш щось зробити сам. І друга категорія — це протилежна категорія, «це погано, бо»: бо тебе це лякає, тебе це ображає, тебе це доводить до сліз. На цьому етапі мова може йти про мультики, в яких ці категорії можуть бути уособлені в позитивних і негативних героїв.

У початковій школі інформацію ускладнюють, адже у дітей зростає час перебування в інтернеті.

Оксана Почапська, координатор проєкту «Медіаграмотний HUB»
— Діти починають активно реєструватися у соціальних мережах, грати в комп’ютерні ігри із чатами у реальному часі. І тут важливо їм пояснити, що таке кібербулінг, хто такі боти, чому не варто додавати в друзі і спілкуватися з дорослими людьми, яких вони не знають в реальному житті, що треба робити, коли дітям погрожують або намагаються випросити фото інтимних частин тіла.

У старшій школі з підлітками можна дискутувати про фейкову інформацію, про способи її творення і розпізнавання, а також їх потрібно вчити методів перевірки інформації.

Оксана Почапська, координатор проєкту «Медіаграмотний HUB»
— Більше того, інфомедійної грамотності потрібно навчати і старше покоління. Дуже часто батьки публікують такі фото в соціальних мережах, через які їх дітей в подальшому можуть булити. Або ці фото можуть швиденько розходитися по різноманітних порносайтах.

Тож критичне мислення — це та необхідна життєва компетенція, яку потрібно формувати з раннього дитинства і розвивати протягом всього життя.

Стрічка новин