Сьогодні Україна вперше відзначає День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

Пам'ятну дату в цьому році запровадила Верховна Рада своєю постановою. Станом на 1 січня 2020 року дві тисячі 659 громадян України ушановані Державою Ізраїль званням Праведника народів світу за порятунок євреїв від Голокосту – нацистської політики знищення. За кількістю праведників Україна посідає четверте місце після Польщі, Нідерландів та Франції, при тому, що відкритий пошук і вшанування таких людей у нашій країні розпочалися лише наприкінці 1980 років, незадовго до розпаду Радянського Союзу. Були такі й на Полтавщині. Офіційно визнаних праведників світу в області близько 40 осіб. Водночас тисячі рятівників досі залишаються невизнаними й невідомими. Щасливі історії порятунку євреїв у Полтаві в роки Другої світової війни збирав мій колега Сергій Блавацький.

Доктор історичних наук, завідувачка науково-дослідним сектором Полтавського музею авіації і космонавтики Ірина Пістоленко розповіла, що, досліджуючи життя генерального конструктора ракетно-космічної техніки Володимира Челомея, вона з’ясувала, що ця родина мешкала по Першотравневому проспекту в одному будинку із нащадками Гоголя і Пушкіна – Данилевськими.

Ірина Пістоленко, доктор історичних наук, зав.науково-дослідним сектором Полтавського музею авіації і космонавтики

- Неподалік мешкала одна з єврейських родин, яку нацисти і схопили, але дитина років 12, дівчинці вдалося втекти, вона бігла в бік парку і пробігала повз ганку, на якому стояла, виходячи з дому Софія Данилевська. Коли вона побачила дитину, яка тікала від нацистів, вона покликала її і сховала в себе в будинку. А коли підійшли німці і запитали її, чи не бачила вона єврейську дитину, Софія Миколаївна Данилевська, яка дуже гарно володіла німецькою мовою, відповіла, що дівчинка побігла кудись в бік парку. І дорікнула німецькому офіцерові, що вона не думала, що представники такої нації, як німецька, може собі дозволити переслідувати і вбити дитину.

Сергій Блавацький, журналіст

- Цей історичний будинок Земства, що на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею, теж пов’язаний з однією з щасливих історій порятунку євреїв у Полтаві в роки Другої світової війни.

Наталія Кузьменко, старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею ім.В.Кричевського

- Серед полтавців-Праведників народів світу записана, зокрема, Наталія Філянська. Вона працювала на фабриці, як вона згадує, іграшок. Насправді це фабрика кустарних виробів, яка працювала при Полтавському Краєзнавчому музеї, саме тут, де ми знаходимося. Там вона познайомилася із хлопцем Аврелієм Клоцом, і згодом він зізнався, що єврей з Воронежа, і разом з родиною вони приїхали сюди, щоб сховатися. І от саме Наталія допомагала цій родині переховуватися і згодом стала навіть членом цієї родини.

За допомогою старих шкільних друзів, які служили в поліції, дівчині завжди вдавалося заздалегідь дізнаватися про облави. Наталія переводила сім’ю Клоців з одного укриття в інше і стежила за тим, щоб у них завжди було все необхідне, розповідає історик. Ще одну історію, але вже безпосередньо з його рідними, пригадав і 

Олександр Супруненко, директор Полтавського краєзнавчого музею.

Олександр Супруненко, кандидат історичних наук, директор Полтавського краєзнавчого музею ім.В.Кричевського

- Зокрема, моя бабуся Єфросія Сергіївна Супруненко і моя вже троюрідна бабуся Антоніна Супруненко. Це було у 1942 році, вони, тоді молоді жінки ходили до того місця, де проводилися розстріли єврейського населення. І ось під вечір, коли там були, вони почули стогін, полізли туди, дійсно витягли дитину. Це був хлопчик, якого вони сховали і перевели потихеньку на Суконний 1 в Полтаві, сховали у своїх рідних.

Пригадав Олександдр Борисович і прізвище врятованого – Сливка, адже у 4-5 класах саме цей, вже дорослий чоловік викладав у нього в сьомій полтавській школі музику, та всім учням розповідав про свій порятунок. 

Стрічка новин