Полтавська гравіметрична обсерваторія пишається своїм зоряним хронометром

Сьогодні ми продовжуємо розповідь про Полтавську гравіметричну обсерваторію – наукову установу, яка зробила Полтаву відомим у світі науковим центром гравіметричних й астрономічних спостережень і досліджень. У квітні цього року їй виповнюється 95 років від дня  заснування. Сергій Блавацький – далі.

Для розташування обсерваторії видатний астроном і геофізик, академік Олександр Орлов у 1926 році вибрав саме територію садиби відомих художників Григорія та Івана Мясоєдових. 

Найперше впливав астрономічний фактор – через Полтаву, її зеніт проходять дві яскраві зірки – Альфа із сузір’я Персей та Ета із сузір’я Велика Ведмедиця. І на географічній широті Полтави для потреб визначення положення Північного полюса Землі ці зірки можна спостерігати не тільки у нічний, але й у денний час доби. Були тут і глибокі льохи, будівництво яких відносять до XVIII століття, де було зручно встановити геофізичні прилади. Але ще був і третій фактор, за яким академік Орлов обрав саме це місце, – власне будівля, де можна було розмістити науковий персонал, наявність електро-, водопостачання. 

Сам художник Іван Мясоєдов прожив в цьому будинку з 1913 року до 1919-го, після чого під час громадянської війни виїхав у Крим, служив художнім кореспондентом в армії Денікіна, пізніше виїхав за кордон, де проживав в різних країнах Європи. Саме в холі будинку висять копії портретів власників маєтку Григорія та Івана Мясоєдових. А цей просторий кабінет, де працюють астронометристи, використовувався Іваном Мясоєдовим як художня майстерня. Вікна тут зроблені так, щоб в приміщення потрапляло розсіяне світло. 

Микола Тищук, науковець-астроном Полтавської гравіметричної обсерваторії    

- Оце величезне вікно, яке виходить на Північ, і розсіяне сонячне світло потрапляє в цю кімнату саме з цього північного вікна. І зовсім маленьке – південне вікно, через яке фактично сонячні промені сюди не потрапляють, якщо потрапляють, то десь на підлогу.

Звісно, особливу увагу привертають ось ці старовинні дубові меблеві шафи. Вони тут з часу заснування обсерваторії – двадцятих років минулого століття. А ще астрономи пишаються тим, що мають такий зоряний хронометр. Свого часу цей годинник з високою точністю показував зоряний час.

Микола Тищук, науковець-астроном Полтавської гравіметричної обсерваторії  

- Зоряний час використовувався для астрономічних спостережень і для обчислення. Тобто, якщо ми хочемо вести спостереження якихось зірок, нам треба обрахувати, де вона буде в певний час саме за зоряним часом і в такій-то годині, на такій-то висоті, в такому-то азимуті, виставивши телескоп в тому напрямку, ми її там і зустрінемо.

Зараз науковці для таких цілей використовують маленькі переносні хронометри, а цей зоряний годинник, що був випущений 1928 року в Мюнхені, стоїть в якості музейного експонату. Окрім безлічі переважно наукових книжок, в історичному будинку – чимало різноманітних картин. Як правило – це копії. Але високо на стіні є оригінал, написаний астрономом, професором Дроздовим, який тут працював.

Микола Тищук, науковець-астроном Полтавської гравіметричної обсерваторії    

- В 1954 році, будучи на спостереженні затемнення Сонця на Кольському півострові, на Півночі Росії він, провівши наукові астрономічні спостереження, будучи ще й художником, намалював оту картину, де ми бачимо повне затемнення Сонця.

А на фасаді історичної будівлі є дві меморіальні дошки – власнику маєтка, видатному художнику Івану Мясоєдову та видатному астроному і геофізику, академіку Олександру Орлову. А в кінці минулого року науковці обсерваторії подали заявку до Полтавської міськради на встановлення ще однієї меморіальної дошки – учениці Олександра Орлова Зінаїді Аксентьєвій. При її директорстві з 1951 по 1969 роки Полтавська обсерваторія досягла свого найбільшого розквіту. 

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію