Будівля колишнього артучилища нині переживає не найкращі часи

Однак, славні традиції ВУЗу продовжуються і нині. Традиційна зустріч випускників пройшла у колишніх військових, вихованців Полтавського зенітно-ракетного командного училища. Більш ніж двісті з них цього року святкують ювілейну дату – 35-ту річницю від дня випуска.

На площі біля головної візитівки міста - пам'ятника Орлу - людно. Окрім традиційних весільних фото - більше 200 чоловіків, всі вони - колишні військові, випускники Полтавського зенітно-ракетного командного училища. Найбільше серед колишніх військових - випускників 84-го року, які нині святкують 35-річницю з дня випуску. Свого часу кожен із них обрав військову професію, стверджують - через престиж, проте, ні хвилини про це не жалкували.

/Михайло Климко, випускник Полтавського зенітно-ракетного училища (1984р.в.)

В той час військові - це були люди досить поважні в громаді. Чому? Тому що не кожен чоловік міг навчатися 4 роки, бути солдатом/

/Олександр Кундаренко, випускник Полтавського зенітно-ракетного училища (1984р.в.)

Тоді це був престиж, повага, і взагалі, кожен чоловік у душі військовий/

Всі вони майже в один голос говорять - така зустріч і тепла атмосфера були б неможливими без пильного керівництва - командного складу училища, яке у святковий день теж завітало на зустріч. Військові принципи роботи всім їм допомогли як на службі, так і в житті.

/Володимир Сторун, колишній начальник Полтавського зенітно-ракетного училища

Роби все як я - це основний принцип для роботи будь-якого командира-вихователя. Не на пальцях показуй, а сам візьми і стрибни через коня, на жердину/

Завітали побачити своїх друзів по навчанню і колишні військові, які нині проживають у Росії. Говорять, не приїхати цього разу просто не могли.

/Олександр Кундаренко, випускник Полтавського зенітно-ракетного училища (1984р.в.)

Не вийшло на 30. Не вийшло на 25, але вийшло на 35 - слава богу/

/Володимир Березін, випускник Полтавського зенітно-ракетного училища (1984р.в.)

Я ось дивуюсь, чому багато хто не приїхав? Це друзів побачити, стільки років разом/

Володимир Березін розповідає: приїхав до Полтави не з порожніми руками. Презентував однокурсникам значки до річниці випуску власного виробництва. Таким чином, переконаний, можна до військового випускного альбому додати ще одну річ, яка пов'язує колишніх курсантів. Теплі спогади від спільних 4 років навчання є в улюблених випускниками вчителів. Колишній викладач училища Анатолій Ландар розповідає: кумедних моментів з життя колишніх випускників вистачило на все життя.

/Анатолій Ландар, колишній викладач Полтавського зенітно-ракетного училища

Кепкували постійно. В цьому проявлявся і інтелект, вони завжди були на висоті/

Єдиний момент, який не покращує настрій тих, хто зібрався, - нинішній стан будівлі колишнього училища. Кожен з них по-своєму вболіває за альмаматер і бажає їй другого дихання.

/Михайло Климко, випускник Полтавського зенітно-ракетного училища (1984р.в.)

На мій погляд, найкращим було б, якби держава вклала кошти і це була якась юстиція, щоб зібрали суди всі нашого міста, щоб вони не були розпорошені/

Стрічка новин