У Полтаві вшанували учасників бойових дій на території інших держав

Сьогодні в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Саме 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив Афганську землю. Полтава також пам’ятає своїх героїв.

Біля Меморіалу воїнам-інтернаціоналістам традиційно збираються полтавці. Серед них: учасники бойових дій та родичі загиблих. Товариші по службі обіймаються, а матері тримають фото. Минуло вже 32 роки, як закінчилася війна в Афганістані, проте деяким болить і досі.

Олександр Стрілко, служив в Афганістані 1985-1987 рр.

- Сьогодні день пам’яті. Всі побратими-афганці зустрічаються, вшановують пам’ять загиблим. Тут багато полтавчан лежить. Кожного року приходимо і віддаємо свою честь загиблим нашим побратимам.

У такий день не забувають і тих, хто загинув, і тих, хто вижив. Лише в Полтавській області проживає 6 тисяч осіб, які брали участь у воєнних діях в Афганістані, Єгипті, Лівані, Сирії, Анголі та інших країнах, де спалахували конфлікти. 

Олександр Мамай, Полтавський міський голова

- Час не в змозі викреслити з нашої пам’яті ваші героїчні подвиги та приклади вірності військовому обов’язку. Вам довелося пройти справжню школу мужності і відваги, перевірку на міцність та пережити біль від втрати бойових друзів. Ви чесно і сумлінно виконували свій громадянський обов’язок та військову присягу в гарячих точках світу. Далеко від рідного дому, на чужині, кожен з вас ризикував не лише здоров’ям, а й життям заради життя і свободи інших.

Представник Міністерства у справах ветеранів говорить, що в Україні і досі є проблема поділу ветеранів за країнами, де ті воювали. Потрібно ж рівнятися на держави, де його немає. 

Владислав Обідін, гол.спеціаліст Міністерства у справах ветеранів України у Полтавській області

- Ветеранська спільнота повинна бути єдина. У них немає поділу, яка війна: Афган, Ірак чи В’єтнам, вони всі єдині. У нас намагаються ще внести цю корективу. Подали таким папером: Справка №5 «Про безпосередню участь». Але життя бере своє і всі розуміють, що ветерани – це одна спільнота. У них один закон, одна турбота, і порох на війні, і кров, вона однакова. І з часом я думаю, не буде такого розділення, і буде єдиний ветеранський рух, закон, і нехай усім щастить.

Минуло 32 роки, залишилися могили та меморіальні дошки. Але учасники бойових дій заслуговують на те, щоб їх пам'ятали і вшановували. Україна схиляє голову перед своїми синами, які воювали та загинули в 16-ти країнах світу.

Стрічка новин