Вручено орден вдові Віталія Нетребовського

За вагомий внесок у розвиток волонтерського руху, активну благодійну і гуманістичну діяльність указом Президента України Нетребовського Віталія Анатолійовича відзначено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня 4 грудня цього року. Відзнаку вручив помічник міністра оборони України Андрій Лінніченко дружині Віталія Анатолійовича у приміщенні Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Деталі у сюжеті.

Віталій Анатолійович працював завідувачем неврологічного відділення комунального підприємства "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради", помер від ускладнень, спричинених коронавірусною інфекцією, 10 листопада у віці 55 років. 

Прощання відбулося на території Полтавської обласної клінічної лікарні. 

Віталій Анатолійович розпочав шлях у медичній галузі у 19 років і продовжив його до останніх днів життя. У 2015 - 2016 роках виконував свій громадянський обов’язок у безпосередній близькості до зони проведення бойових дій на сході України. 

Сергій Лисенко, товариш по службі 

- Це рішення його мене дуже вразило. Реально. У нього були всі підстави не піти, але він пішов. Він розумів, що він лікар, що в нього є навички та що він пройшов цю підготовку, реально серйозну і з цим він пішов. Він реально допомагав, і ми йому допомагали. 

А з 2017 року очолив неврологічне відділення комунального підприємства "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради". Останні місяці трудової діяльності Віталій Анатолійович самовіддано рятував життя пацієнтів з гострою респіраторною хворобою, спричиненою вірусом SARS-CoV-2. Він завжди був готовий простягнути руку допомоги кожному, хто цього потребував.

Відзнаку вручив помічник міністра оборони України Андрій Лінніченко дружині Віталія Анатолійовича.

Під час вручення були присутні військовослужбовці і працівники ТЦК, дві доньки, знайомі, та бойові побратими Віталія. 

Катерина, старша донька Віталія Нетребовського 

- Хочу віддячити від усієї родини кожну людину, хто прийшов на це місце. Дякую Богу за те, що багато хто з вас були кращими друзями нашого батька, які його підтримували, домомагали йому та допомагали нашій родині.

Кожен згадав Віталія добрим словом: як побратима, батька, чи колегу. 

Руслан Махов, товариш по службі

- Це друг, товариш, а для мене як старший брат. Це така величезна втрата. Боляче отут, дуже боляче, але знаєте ця людина і в 2015 і в 2016, 2017 році мені завжди допомагала або якось порадою, або я колись у госпіталь попав, то каже: «ти там як, гроші є? Та, кажу є трошечки, каже: подивись на картку. Я дивлюся, а там 1000 гривень.»

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію