Унікальні раритети полтавських музеїв отримають «друге життя»

Будь-який музей в першу чергу приваблює відвідувачів автентичною старовиною, але з плином часу унікальні раритети втрачають свою привабливість, гарний експозиційний вигляд та потребують реставрації. На жаль, з кінця 80-х років минулого століття масова реставраційна робота в полтавських музеях припинилася. З 1991 року проводилися лише поодинокі випадки реставраційних робіт. І лише чотири роки тому науковці розпочали плідну співпрацю з Харківською філією Національного науково-дослідного реставраційного центру України. За цей час майже сто сорок музейних предметів отримали «друге життя», і лише цього року таких було 26.

З 2015 року з фахівцями Харківської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України співпрацюють науковці Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». Тоді, п’ять років тому, експерти оглянули експозицію та визначилися з експонатами, які потребують першочергового порятунку. І ось зараз відвідувачі можуть оглянути чудово відреставроване полотно «Апофеоз Петра I», інші живописні старовинні картини, ікони, різноманітні предмети побуту і, наприклад, ось цей, як новенький царський камзол Петра I. А лафет цієї 12-фунтової російської гармати, яка експонувалася з 1909 року ще в першому музеї Полтавської битви харківським реставраторам, довелося відновлювати на місці.

Людмила Шендрик, заст. директора ДІКЗ «Поле Полтавської битви»

- Ми зберігаємо експонати, які повинні дійти до нащадків, це роботи XVIII століття і їх треба врятувати.

Чимало музейних експонатів отримали, як-то кажуть, «друге життя» і у Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського. Активно реставраційною роботою тут займаються останні три з половиною роки. І ось результат – як новенькі старовинні стільці з маскаронами, обтягнуті шкірою, приваблюють око. Вони належали родині видатного поета, драматурга, полтавського предводителя дворянства Василя Капніста, власника цього особняка. 

Євгенія Стороха, провідний науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею І.П.Котляревського

- Їм понад 200 років, і ніякої реставрації, навіть простенького ремонту, вони не знали. Шкіра була із значними втратами, гвіздочки деякі повипадали, деревина розхиталася, із сколами, тріщинами. Стан їх був не експозиційний.

Приблизно в такому ж стані, але ще з жахливою загальною пиловою забрудненістю, був колись і цей столик початку XIX століття. 

Євгенія Стороха, провідний науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею І.П.Котляревського

- Такі предмети зараз – велика рідкість, меблі кінця XIX - початку XX століття, не кажучи вже про епоху Котляревського – початок XIX століття. Це велика рідкість, вони надзвичайно дорого коштують, тож мати доглянутий, в прекрасному стані предмет – це рівень, статус музею.

Вже відреставрований і ось такий ломберний столик для гри в карти.

Євгенія Стороха, провідний науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею І.П.Котляревського

- Ломбер – це така гра, де сідають до столу три гравці, а ця сторона клалася в основному на підвіконня, четверте місце було не потрібне, і в нас  в експозиції це абсолютно можливо зробити, це предмет, готовий для експонування.

Також за останні три з половиною роки для Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського та садиби класика нової української літератури харків’яни відреставрували, окрім меблів, чимало тарілок, горщиків, глечиків та інших старовинних речей.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію