У Києві презентували дослідження про насильницькі зникнення в Криму

За роки російської окупації 44 людини стали жертвами насильницьких зникнень в Криму. Про долю та місцезнаходження 15 з них досі не відомо. КримSOS представив дослідження, присвячене саме цим 15 жертвам насильницьких зникнень в окупованому Криму. Звіт, що покликаний сприяти розслідуванню, вже бачила наша київська журналістка Лідія Дмитрашко.

15 проукраїнських та кримськотатарських активістів зникли без вісті у Криму за період Російської окупації. Про їх долю досі нічого не відомо. КримSOS підготував друге дослідження на основі інформації від родичів та адвокатів зниклих.

Лариса Шаймарданова, мати зниклого Тимура Шаймарданова 

- Наш син пропав 26 травня 14 року. У цей день, в понеділок, це був наступний після виборів день, він подзвонив додому, поспілкувався зі мною, із батьком. Але все здавалося якось зазвичай. І в цей же день він повинен був забрати в обід дитину зі школи. Але він Марка не забрав і на телефонні дзвінки не відповідав. Тимур висловлював незгоду з тим, що Росія окупувала Крим. І він всіляко підтримував, надавав гуманітарну допомогу тим, хто противився цій окупації.

Абдурешит Джеппаров, координатор Кримської контактної групи з прав людина, батько Ісляма Джеппарова 

- Це був вересень 14 року, 27 вересня, коли ми сиділи вдома з гостем, і під'їхала машина, стала сигналити, наполегливо сигналити. Я вийшов, і з'ясувалося, він привіз звістку про те, що викрали мого сина і племінника. Один із керівників слідчого камітету сказав: треба до цього звикати. У нас на Кавказі це трапляється майже кожен день. Тому це звична справа - зникнення людей. Тобто, нас готували до ще гірших варіантів.

Окупаційні правоохоронні органи не провели ефективного розслідування жодної із 15 справ насильницьких зникнень. За трьома випадками влада Криму навіть не порушила кримінальні справи. За дев’ятьма слідство було призупинено. 

Євгеній Ярошенко, аналітик КримSOS 

- Насильницькі зникнення в Криму відбувалися кількома хвилями, якщо так хронологічно можна виокремити. Перша хвиля припала на проукраїнських активістів, таких як Тимур Шаймарданов, Суран Сеймендіров, які відкрито висловлювали проукраїнську позицію, допомагали українським військам, які перебували в облозі. Наступні хвилі стосувалися в основному кримських татар і їх родичів.

В 11 із 15 згаданих випадків є докази причетності державних органів РФ або підконтрольних їй формувань до насильницьких зникнень.

Марія Томак, координаторка Медійної ініціативи за права людини

- Ми розуміємо, що спочатку це були переважно ці незаконні збройні формування. Так, можливо, Російська військова розвідка, ГРУ, але вони не діяли в офіційній якості. І от уже зі справи Сенцова, Афанасьева вже починається затримання безпосередньо представниками ФСБ, ну офіційні. Після так званого референдуму, після так званого приєднання Криму. Тобто, це вже виходить на якийсь інший рівень.

Перед українськими правоохоронцями стоять численні перешкоди для проведення розслідування. Найперше – відсутність контролю над територією Криму та відмова свідків від свої показів. 

Таміла Ташева, заступниця Постійного Представника Президента України в АР Крим

- Починаючи з 2016 року, прокуратура АР Крим почала цим питанням займатися набагато серйозніше. І дійсно порушуються, вносяться дані в єдиний реєстр досудових розслідувань, продовжуються розслідування, і в деяких є дійсно достатньо серйозні зрушення.

Загалом за роки російської окупації 44 людини стали жертвами насильницьких зникнень у Криму.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію