Медальйон загиблого у Другій світовій передали його рідним
Кременчуцькі дослідники передали залишки медальйону загиблого лейтенанта у Другій світовій із Котелевського району його рідним. Захоронення воїна знайшли аж у Калінінській області Росії. Наша кременчуцька знімальна група була свідком відродження пам’яті про офіцера, якого довгий час вважали безвісти зниклим.
У Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулася офіційна передача ідентифікаційного напису з медальйону колись безвісти зниклого лейтенанта, родом із Полтавщини, його племінниці. Даний напис знайшли пошуковці у спільній захороненій могилі за тисячі кілометрів від нашого регіону - у селі Дімоніно Зубцовського району Калінінської області Росії.
Тетяна Савченко, племінниця загиблого лейтенанта Петра Петренка
- Ми дуже вдячні їм. Я наскільки вдячна, що оце шукають людей. І ті, які забрали додому, везуть на поховання.
Лейтенанта звали Петро Петренко. Він родом із села Дем’янівка Котелевського району. До армії пішов у 18 років. Невдовзі почалася війна. Додому від хлопця дійшов всього один лист.
Тетяна Савченко, племінниця загиблого лейтенанта Петра Петренка
- Іще мама тоді говорила: він тільки пішов в армію, ще ненавчений був і, напевно, у першому бою і загинув. Два роки іще повоював, лейтенантом був. Ми про це не знали: ні листа не було, нічого не було.
Військовий зник безвісти. Подібних йому наших співвітчизників під час Другої світової було чимало. І уже у травні 2020 року пошуковий центр у Кременчуці отримав інформацію про знайдені залишки.
Роман Пацовський, директор Кременчуцького військового історичного музею
- Враховуючи ту кількість загиблих, бій був достатньо непростим – 90 чоловік в одній могилі, 1942 рік, район Твері.
Останки Петра Петренка знайшов міжнародний пошуковий загін у захороненні Тверської області, де було близько 90 солдатів.
Роман Пацовський, директор Кременчуцького військового історичного музею
- Ми отримали через Чернігів, через українською асоціацію пошукових загонів. Ми зараз підключилися до роботи, як їхні партнери у Полтавській області. І ми займаємося встановленням родичів близьких, тих даних, які до нас приходять.
Отримані згортки паперу із медальйону рідні загиблого планують із часом передати до Кременчуцького краєзнавчого музею.