30 років Революції на граніті

Так званий «перший Майдан» розпочався 2 жовтня далекого 1990-го року. Тоді на площу Жовтневої революції у Києві з’їхались студенти з усієї тоді ще радянської України. Вони висунули низку вимог та оголосили голодування. Із нагоди річниці в Будинку профспілок зібрали пресконференцію. Поспілкувалася з учасниками студентського протесту наша київська журналістка Лідія Дмитрашко.

Олесь Пограничний, учасник Революції на граніті 

- Це мій намет. Але в Тараса є намет, який стояв на Майдані від самого початку. Мій намет стояв там, я наприкінці приїхав.

Олесь Пограничний, учасник Революції на граніті, бурхливо роздивляється намет, в якому ще студентом голодував 30 років тому.

Олесь Пограничний, учасник Революції на граніті 

- Ми стали трошки товстіші, але були худіші і їх більше влазило.

У таких наметах у самому центрі Києва протягом 16 днів акції голодували понад 4 сотні осіб. Переважно, це були студенти. Молоді люди висунули політичні вимоги, але розповідають, спершу влада не сприймала їх серйозно.

Олесь Пограничний, учасник Революції на граніті 

- Посидять і поїдуть, а вони сидять і не їдуть. Більше того, цукор падає, а вони сидять і не їдуть. І коли цукор падає, і хлопці падають чи дівчата падають, то тоді це переконало і всіх дістало. І тоді, мабуть, масово. Це сакральний момент жертви, що жертва може відбутися.

Учасники студентського голодування згадують про першу переможну політичну акцію, що проклала рух до здобуття Незалежності. 

Тарас Семущак, керівник медичної служби табору голодувальників 

- Відбулася зміна свідомості киян, отих, що приходили до нас якраз тоді, коли голодуючі почали втрачати свідомість. Коли почали під’їжджати швидка, когось госпіталізували. І якщо перші дні дуже велика була кількість провокаторів, що казали, що ви тут робите, хлопці стояли спеціально, їли біля нас, щоб провокувати, то вже через днів 5 нас почали, можна сказати, жаліти.

Тоді протест студентів понад тиждень майже не висвітлювали ЗМІ. А наметове містечко охороняли міліціянти. 

Олег Кузан, учасник Революції на граніті 

- У нас своє оточення стояло – своя охорона по периметру. А з зовнішньої сторони стояла міліція. І цю міліцію міняли постійно, тому що їх перегартовували наші студенти. Спочатку стояла київська міліція, якась звичайна служба. Потім беркути приїжджали з Полтави десь, з Вінниці. І її за 2-3 дні міняли, бо вони ставали, мабуть, ненадійними для них.

З нагоди річниці Революції на граніті в Будинку профспілок зібрали пресконференцію. Тут обмірковували досвід першого майдану, що без сумніву вплинув на хід сучасної історії. 

Ігор Пошивайло, директор Національного музею Революції Гідності

- Часом існує чимало міфів, зокрема, про те, що Незалежність дісталася українцям безкровно. І ми забуваємо, і це маніпуляція століття кровної боротьби за Незалежність, за свободу. Ми забуваємо ці мирні протести. Хай не було фігурально крові, але за тим стояв величезний ризик і здоров’ю власному, і особистому життю, і кар’єрі.

На конференції презентували цифрову колекцію документів про Революцію на граніті з архіву СБУ. Передадуть Музеєві Майдану і електронний архів світлин, документів і відео Студентського братства Львівщини.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію