Обереги «Батьківське серце» отримали діти загиблих кременчужан-атовців

Ці подарунки вручили їм під час акції у наддніпрянському місті, започатковану Громадською спілкою «Всеукраїнське військово-цивільне об’єднання «Бойове братерство України». Подробиці у сюжеті наших кременчуцьких колег.

Для «Бойового братства України» їздити містами України вже стало доброю традицією. Перед цим була Полтава, а раніше - обласні й районні центри 17 регіонів. Там учасники зустрічалися з дітьми та рідними загиблих воїнів на Донбасі. Дітям, або їх близьким людям вручали пам’ятні кулони - обереги «Батьківське серце».

Олександр Товпига, начальник відділу у Полтавській області Міністерства у справах ветеранів 

- Я вважаю, що це дуже гарна ідея. На тому тижні мені вдалося вручати ці обереги дівчатам – трьом донькам мого бойового товариша, з яким я воював у Пісках. Зараз хлопці збираються на Львівщину – там теж родини моїх побратимів, які загинули в боях за Піски.

Кожне із сердечок, розданих дітям, обрамлене терновим вінком із краплинкою крові. А на посвідченнях, виписаних до кулонів, імена та прізвища загиблих. Діти мають пам’ятати своїх героїчних батьків, стверджували учасники акції.

Олег Штефан, учасник АТО

- Я знаю, що таке втрачати побратима, брата. Я не забуду Багатопілля, коли ми збирали наших товаришів фрагментами тіл. Тому я схиляю голову перед вами, дорогі діти. Мені дуже шкода, що не стало ваших батьків, дружин, чоловіків. Я знаю, що це таке.

Олег Штефан воював у батальйоні «Донбас», довелося відчути на собі й гіркоту втрати побратимів і пережити ворожий полон. Тому такі акції для нього близькі по духу. На сьогодні в Україні вже вручено, каже керівник проєкту Сергій Бачурін, 4 тисячі 300 кулонів.

Сергій Бачурін, полковник запасу, керівник проекту «Батьківське серце»

- За кожною сім’єю загиблого буде обов’язково закріплений учасник бойових дій, який здійснюватиме супровід цієї дитинки. Ми хочемо залучити ще наших меценатів, бізнесменів, які у подальшому вестимуть цих діток по життю.

Кременчужанці Олександрі тринадцять років. Батька бачила востаннє на шкільному дзвонику, коли йшла до першого класу.

Світлана Москаленко, мама Олександри

- Він проводив дитину до першого класу. Типу вгорі вирішили, що треба дитину провести до 1-го класу. І ось виходить, Саша бачила його востаннє саме тоді, коли їй було 7 років. Зараз їй 12-ть, у жовтні буде – 13-ть. 

Єгору ж Куксі взагалі був рік, як загинув батько.

Світлана Сердюк, бабуся Єгора Кукси

- Зять Кукса Олег, у 2015 році добровольцем пішов на війну, через півроку загинув. Дуже печально, гарний зять був. У моєї доньки троє дітей. Він – найменший. Ми йому розповідаємо, показуємо фотографії.

Ініціатори й активісти акції переконують: продовжуватимуть її і надалі. На їх думку, започаткована справа є дуже корисною.

Олександр Товпига, начальник відділу у Полтавській області Міністерства у справах ветеранів 

- Ми підтримуємо, піклуємося. Ми зараз приїхали із матерями загиблих хлопців. Вони у нас активістки. Це - нова акція, це - новий захід. І війна не закінчується. Вона продовжується.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію