Тисячолітні таємниці полтавської землі

Унікальні поховання Бронзової доби, що датується III - кінцем II тисячоліття до нової ери виявили полтавські археологи під час розкопок у Решетилівському районі. Незважаючи на невелику кількість знайдених артефактів, кургани та поховання зокрема Ямної та Катакомбної культури, племена якої більшість сучасний істориків вважають пращурами індоаріїв додали чимало нової та цікавої інформації про життя людей того часу. 

Сергій Блавацький, журналіст

- Ось тут, на узбіччі траси Дніпро-Решетилівка, науковці виявили понад 50 поховань Ямної культури третього, четвертого тисячоліть до нашої ери.

Така велика кількість поховань неабияк здивувала археологів, адже аналогічні катакомбні комплекси більш притаманні півдню Полтавщини, степовій зоні. На жаль, більшість керамічних виробів виявилися розбитими, але одну з посудин з характерним орнаментом науковцям вдалося склеїти, іншу пощастило знайти вцілілою. Цей горщик, датований епохою середньої бронзи, пролежав в землі три з половиною тисячі років. Але найбільше зацікавили археологів ритуальні речі, так звані молоточкоподібні шпильки, які використовувалися як амулет в кістяному намисті.

В’ячеслав Шерстюк, директор КЗ «Центр охорони та дослідження пам’яток археології» Полтавської облради

- Сперечаються археологи, для чого використовувалися такі шпильки, їх знайшли дві в двох різних похованнях. Одні кажуть, що це простий амулет, або відноситься до якогось високого статусу, інші кажуть, що форма, орнамент, розміри – це показник якоїсь касти чи приналежність до якогось роду. Більшість схиляється до думки, що це сакральні символи на зразок амулету, як символ родючості, тому що трішки фалосоподібний цей предмет. Немає одностайної думки.

Наглядним прикладом давніх традицій катакомбних племен є й ось ця розламана під час поховальної церемонії шпилька.

В’ячеслав Шерстюк, директор КЗ «Центр охорони та дослідження пам’яток археології» Полтавської облради

- Існує таке припущення, що такі сакральні речі, вони спеціально ламали, розбивали, адже вірили, що в предмета теж є душа, і якщо його розламати, ця душа теж вивільняється, і вона разом з тим померлим відправляється в потойбіччя, і цей предмет слугує в потойбіччі людині.

Цікавий і сам факт, що до цього на теренах Полтавщини знаходили лише дві такі кістяні шпильки – у двадцятих та вісімдесятих роках минулого століття у Карлівському та Полтавському районах. Але не завжди знайдені артефакти визначають родзинку могильника, розповідає науковець.

В’ячеслав Шерстюк, директор КЗ «Центр охорони та дослідження пам’яток археології» Полтавської облради

- Наприклад, ті самі катакомбні поховання, вони всі були поховані по-різному, один – на спині з розкинутими ногами, інший – на боці, тертій взагалі в напів вертикальному положенні, втягнутий в яму, але недотягнутий до кінця, четвертий – пакетований, повністю складений: руки, ноги, розміром метр на метр. Там не відрізали ноги, руки а, принаймні, надрізали сухожилля, щоб по смерті можна було скласти людину в такій позі.

Чому так робили – ще одна загадка для науковців, адже раніше таких форм поховань ще не зустрічали.

В’ячеслав Шерстюк, директор КЗ «Центр охорони та дослідження пам’яток археології» Полтавської облради

- Ніби-то своєрідне змагання, хто найбільш незвичну позу прийме. Є така гра, звучить музика, і тільки вона закінчиться, ти маєш прийняти ту позу, в який знаходився після закінчення музики.

А ось золотоординський наконечник стріли, монета, датовані 16-17 століттями, свідчать про те, що тут Сагайдацьким шляхом кочували, ходили військовими походами татари. Знайшли науковці й артефакти скіфської доби, та сподіваються, що під кінець експедиції їм пощастить розкопати й скіфський курган. Самі рятівні дослідження проводяться в рамках реконструкції дороги Решетилівка-Дніпро.   

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію