Цими днями в учбових закладах міста лунають останні дзвоники

На подвір'ї 32-ї гімназії - урочиста обстановка, квіти. Для 73 випускників цей дзвоник пролунає востаннє.

Посмішки, повітряні кульки, традиційна шкільна форма – все це випускники 2009 обов'язково запам'ятають і заберуть у нове, уже доросле життя. Більше за них у святковий день переживають хіба що їх батьки.

/Мама

Це для нас рідна школа і тому дуже багато емоцій, переживань/

Цього року до привітань директора і педагочічного колективу закладу долучилися і гості. Свої побажання майбутнім абітурієнтам висловив голова Київської районної у місті Полтава раді Віктор Животенко.

/Віктор Животенко, голова Київської районної у м.Полтава ради

Згадуючи свої шкільні роки, коли здається, що ці роки для вас були складними, хочу побажати, щоб вони дйсно у вашому житті були найскладнішими і тяжче вам не було/

Окрім почесних гостей слова побажань випускникам і від першокласників.

Свої танцювально-музичні вітання всім присутнім дарували художні колективи і гуртки учбового закладу. Традиційний шкільний дзвоник - і для випускників 32-ї гімназії шкільні роки вже у минулому.

Крістіна Криженко

Останній дзвоник у житті кожного випускника - не лише хвилююча мить прощання зі школою. Адже доросле життя відкриває перед колишніми школярами безліч життєвих шляхів, і вибрати найправильніший з них - завдання не з легких.

Запам'ятається останній дзвоник учням та випускникам міської школи №13, адже привітати останніх прийшли заступник мера міста Олександр Русін, начальник міського управління освіти Світлана Горбаньова, секретар міськради Олександр Козуб. Останній побажав випускникам успіхів у дорослому житті, а також пророкував представникам однієї з найкращих шкіл міста достойний кар'єрний ріст.

/Олександр Козуб, секретар Полтавської міської ради

Я думаю, років через 25 випускники саме цього випуску будуть і мером міста, і секретарем міськради/

Можливо, слова посадовця колись збудуться, адже школа може похвалитися найпередовішим у Полтаві технічним оснащенням. Тут діє і власне онлайн-телебачення, і радіо. До того ж, тринадцята школа - передовик Полтави з кількості призерів олімпіад, а учні навчального закладу регулярно обмінюються досвідом з представниками вишів Великобританії.

Що ж до випускників, то їх цього дня переповнювали різні емоції.

/Антон, Віталій, випускники школи №13

- Відчуваємо радість через те, що ми виросли, йдемо зі школи.

- Уже спокійні, поступаємо, є багато надій, що поступимо/

/Маргарита, випускниця школи №13

Радість, але і трішки сум, адже з друзями прощаюсь, зі школою. Тут мої друзі, вчителі, яких я люблю і поважаю/

Поділилися випускники і планами щодо подальшого навчання.

/Антон, Віталій, випускники школи №13

- Харків, МНС.

- Чому вибрав?

- Тут можна бути впевненим, що у майбутньому матимеш роботу/

Незважаючи на прощання зі школою, випускники впевнені: добрі стосунки між колишніми однокласниками вони збережуть на все життя.

/Маргарита, випускниця школи №13

З дівчатами буду підтримувати стосунки. У нас дуже дружний клас, дуже веселий/

Олександр Крумін

Останнім дзвоником, щирими настановчими промовами і святковимим презентами вітали сьогодні і випускників Полтавської школи-інтернату №2 імені Крупської. Привітали останніх голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев, очільник міліції Полтавщини Михайло Цимбалюк та представники СБУ області.

/Михайло Цимбалюк, начальник Головного управління МВС України в Полтавській області

Я бажаю вам зеленого світла на всіх життєвих перехрестях/

Семеро вихованців школи-інтернату імені Крупської, яким виповнилося 16 років, цього дня отримали паспорти громадян України. Випускникам інтернату головний міліціонер Полтавщини подарував персональні пластикові картки з первинним грошовим внеском та солодкі подарунки.

В'ячеслав Джиган

Якщо раніше шкільна форма була обов'язковим, часом навіть обридливим атрибутом шкільного життя, то зараз, напередодні останнього дзвоника, її не знайдеш навіть «вдень з вогнем».

У день, коли у школах міста лунають останні дзвоники, на вулиці зграями висипають випускники. Їх можна пізнати за стрічками через плече із написом «Випускник», а дівчат-випускниць – іще простіше. Всі вони як одна у шкільній формі старого зразка – коричневій сукні з білими манжетами, мереживним фартухом та такого ж кольору бантами. У самих випускниць, виявляється, кілька пояснень такому вподобанню.

/- Зразу видно, коли йдуть випускники по вулиці. Їм посміхаються і бажають всього найкращого.

- Кожного дня дівчата хочуть носити щось сучасне, нове, а на останній дзвінок - те, що одягали наші бабусі, мами/

У радянські часи в Україні існувало два варіанти шкільної форми – щоденний та святковий. Святковий можна побачити і зараз, на останньому дзвінку. А от щоденний варіант передбачав чорний фартух та чорні або коричневі банти. Чому ж нинішні старшокласниці не хочуть носити шкільну форму щодня?

/- Того що вона довго сохне і не дуже практична.

- В нашій школі є традиція: ми носимо більш діловий стиль, а в цьому - трохи не зручно/

Знайти шкільну форму старого зразка щороку стає все складніше.

/- Мама через подругу знайшла цю сукню

- У цій ще ходила мама моєї подружки/

А от кому не пощастило знайти форму у друзів чи родичів - нічого не залишається, як шити її чи купувати.

/- Фартух було важко діставати, тому шили. Деякі дівчата шили всю форму, оскільки було важко знайти/

Тож у тих, кому форма дісталася не задарма, дізнаємося, скільки заплатили грошей.

/280 грн/

Шукають тепер для випускниці форму всією сім'єю. І навіть є у ній своя мода. Однак, може, серед причин такого великого прагнення одягнутися так в останній шкільний день є бажання востаннє відчути себе дитиною?