Цими днями в учбових закладах міста лунають останні дзвоники
Для кожного з учнів - це щасливе свято дитинства, для випускниів - прощання зі школою. До привітань дирекції і педагогічного колективу закладів долучалися представники міської і районної рад. Поруч із випускниками згадували свої шкільні дзвоники наші журналісти і оператори.
На подвір'ї 32-ї гімназії - урочиста обстановка, квіти. Для 73 випускників цей дзвоник пролунає востаннє.
Посмішки, повітряні кульки, традиційна шкільна форма – все це випускники 2009 обов'язково запам'ятають і заберуть у нове, уже доросле життя. Більше за них у святковий день переживають хіба що їх батьки.
/Мама
Це для нас рідна школа і тому дуже багато емоцій, переживань/
Цього року до привітань директора і педагочічного колективу закладу долучилися і гості. Свої побажання майбутнім абітурієнтам висловив голова Київської районної у місті Полтава раді Віктор Животенко.
/Віктор Животенко, голова Київської районної у м.Полтава ради
Згадуючи свої шкільні роки, коли здається, що ці роки для вас були складними, хочу побажати, щоб вони дйсно у вашому житті були найскладнішими і тяжче вам не було/
Окрім почесних гостей слова побажань випускникам і від першокласників.
Свої танцювально-музичні вітання всім присутнім дарували художні колективи і гуртки учбового закладу. Традиційний шкільний дзвоник - і для випускників 32-ї гімназії шкільні роки вже у минулому.
Крістіна Криженко
Останній дзвоник у житті кожного випускника - не лише хвилююча мить прощання зі школою. Адже доросле життя відкриває перед колишніми школярами безліч життєвих шляхів, і вибрати найправильніший з них - завдання не з легких.
Запам'ятається останній дзвоник учням та випускникам міської школи №13, адже привітати останніх прийшли заступник мера міста Олександр Русін, начальник міського управління освіти Світлана Горбаньова, секретар міськради Олександр Козуб. Останній побажав випускникам успіхів у дорослому житті, а також пророкував представникам однієї з найкращих шкіл міста достойний кар'єрний ріст.
/Олександр Козуб, секретар Полтавської міської ради
Я думаю, років через 25 випускники саме цього випуску будуть і мером міста, і секретарем міськради/
Можливо, слова посадовця колись збудуться, адже школа може похвалитися найпередовішим у Полтаві технічним оснащенням. Тут діє і власне онлайн-телебачення, і радіо. До того ж, тринадцята школа - передовик Полтави з кількості призерів олімпіад, а учні навчального закладу регулярно обмінюються досвідом з представниками вишів Великобританії.
Що ж до випускників, то їх цього дня переповнювали різні емоції.
/Антон, Віталій, випускники школи №13
- Відчуваємо радість через те, що ми виросли, йдемо зі школи.
- Уже спокійні, поступаємо, є багато надій, що поступимо/
/Маргарита, випускниця школи №13
Радість, але і трішки сум, адже з друзями прощаюсь, зі школою. Тут мої друзі, вчителі, яких я люблю і поважаю/
Поділилися випускники і планами щодо подальшого навчання.
/Антон, Віталій, випускники школи №13
- Харків, МНС.
- Чому вибрав?
- Тут можна бути впевненим, що у майбутньому матимеш роботу/
Незважаючи на прощання зі школою, випускники впевнені: добрі стосунки між колишніми однокласниками вони збережуть на все життя.
/Маргарита, випускниця школи №13
З дівчатами буду підтримувати стосунки. У нас дуже дружний клас, дуже веселий/
Олександр Крумін
Останнім дзвоником, щирими настановчими промовами і святковимим презентами вітали сьогодні і випускників Полтавської школи-інтернату №2 імені Крупської. Привітали останніх голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев, очільник міліції Полтавщини Михайло Цимбалюк та представники СБУ області.
/Михайло Цимбалюк, начальник Головного управління МВС України в Полтавській області
Я бажаю вам зеленого світла на всіх життєвих перехрестях/
Семеро вихованців школи-інтернату імені Крупської, яким виповнилося 16 років, цього дня отримали паспорти громадян України. Випускникам інтернату головний міліціонер Полтавщини подарував персональні пластикові картки з первинним грошовим внеском та солодкі подарунки.
В'ячеслав Джиган
Якщо раніше шкільна форма була обов'язковим, часом навіть обридливим атрибутом шкільного життя, то зараз, напередодні останнього дзвоника, її не знайдеш навіть «вдень з вогнем».
У день, коли у школах міста лунають останні дзвоники, на вулиці зграями висипають випускники. Їх можна пізнати за стрічками через плече із написом «Випускник», а дівчат-випускниць – іще простіше. Всі вони як одна у шкільній формі старого зразка – коричневій сукні з білими манжетами, мереживним фартухом та такого ж кольору бантами. У самих випускниць, виявляється, кілька пояснень такому вподобанню.
/- Зразу видно, коли йдуть випускники по вулиці. Їм посміхаються і бажають всього найкращого.
- Кожного дня дівчата хочуть носити щось сучасне, нове, а на останній дзвінок - те, що одягали наші бабусі, мами/
У радянські часи в Україні існувало два варіанти шкільної форми – щоденний та святковий. Святковий можна побачити і зараз, на останньому дзвінку. А от щоденний варіант передбачав чорний фартух та чорні або коричневі банти. Чому ж нинішні старшокласниці не хочуть носити шкільну форму щодня?
/- Того що вона довго сохне і не дуже практична.
- В нашій школі є традиція: ми носимо більш діловий стиль, а в цьому - трохи не зручно/
Знайти шкільну форму старого зразка щороку стає все складніше.
/- Мама через подругу знайшла цю сукню
- У цій ще ходила мама моєї подружки/
А от кому не пощастило знайти форму у друзів чи родичів - нічого не залишається, як шити її чи купувати.
/- Фартух було важко діставати, тому шили. Деякі дівчата шили всю форму, оскільки було важко знайти/
Тож у тих, кому форма дісталася не задарма, дізнаємося, скільки заплатили грошей.
/280 грн/
Шукають тепер для випускниці форму всією сім'єю. І навіть є у ній своя мода. Однак, може, серед причин такого великого прагнення одягнутися так в останній шкільний день є бажання востаннє відчути себе дитиною?