У Полтаві відкрили меморіальну дошку загиблому військовому

У Полтаві встановили меморіальну дошку загиблому військовому Добровольчого українського корпусу Едуарду Зебіну. За словами співорганізаторки встановлення дошки Альони Федорченко, виготовили її за гроші меценатів. На відкритті побувала і наша знімальна група.

Меморіальну дошку встановили на будинку, в якому проживав Едуард Зебін разом дружиною та двома дітьми. На відкриття дошки зібралися побратими загиблого, його родичі та друзі.

Олександр Лещенко, товариш загиблого Едуарда Зебіна

- Дуже щирий. Він завжди прагнув до справедливості.

Альона Федорченко, співорганізаторка встановлення меморіальної дошки 

- У нього були всі можливості бути тут. Бути присутнім у Верховній Раді. Він із дуже заможної родини. Й він міг нікуди не їздити й нічим не займатися. Але він був дуже принциповим. Він прекрасно розумів, що на нашу землю прийшов ворог. Прийшов окупант. З ним потрібно боротися. Й він обрав саме фронт. Так як у нього було погано із зором, то він був у лінзах на другій лінії – це промзона Донбасу.

Едуард Зебін родом з Дніпра. Тривалий час проживав у Полтаві. Чоловік служив у Добровольчому українському корпусі «Правого сектору». Мав позивний «Фізик». Едуард Зебін загинув 30 листопада 2016-го. Військовий отримав поранення в голову під час мінометного обстрілу на Донеччині. 

Віталія Артемова, дружина загиблого Едуарда Зебіна

- Для того, щоб зрозуміти, чому він пішов воювати, треба розуміти, якою він був людиною. Він дуже боляче реагував на будь-яку несправедливість. Тоді коли, можливо, сильний має перевагу над слабшим й цим користується – всі такі речі його дуже бентежили. І, звичайно, ситуація з Майданом, вона на нього вплинула. Він почав цим цікавитися активно. Потім почав тут в Полтаві виходити на Майдан. Пізніше почав в Київ їздити на Майдан. Й так поступово змінювався його світогляд. Він хотів якихось змін для кожного, не тільки для своєї родини, не для себе особисто, а взагалі для всієї країни.

Волонтерки Людимила та Оксана Мельники на відкриття меморіальої дошки приїхали з Кременчука. Жінки кажуть: востаннє Едуарда Зебіна бачили за два місяці до загибелі. 

Оксана Мельник, знайома загиблого Едуарда Зебіна

- Вони приїжджали до нас: транзитом заїжджали на волонтерський наш офіс забирати передачу для ДУК – для Правого сектору. Власне, тоді ми й познайомилися. Й бачилися один-єдиний раз. Веселий такий, життєрадісний юнак. Ну очі, як завжди, у військових видають такий собі сум.

Людмила Мельник, знайома загиблого Едуарда Зебіна

- Що мені запам’яталося, як я кажу: Едік, на прапорі розпишися. Він запитав, що написати? Та що-небудь. Він сказав, що зараз напише. Йде і пише – рабів до раю не пускають. Якось розмова була про інше – ми сміялися, й тут такий серйозний посил. От як дві сторони людини: серйозний зсередини й веселий назовні.

На відкритті меморіальної дошки її освятили та поклали до неї квіти. 

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію