Жителю Слуцька допомогли друзі, киянину — центр зайнятості. Як шукають роботу у 4-х пострадянських країнах

У Київському міському центрі зайнятості. Фото: Олеся Бєлая

При підготовці циклу публікацій «Місто покинутих заводів» «Кур'єр» поспілкувався із жителями Слуцька про те, як вони шукали роботу після звільнення із закритих заводів. Іноді це стає проблемою.

На пострадянському просторі кожен місяць втрачають роботу десятки тисяч людей. Більшість із них звільняються самі: не влаштовують зарплати, відносини з колективом, умови праці. Але дехто опиняється на вулиці через скорочення та ліквідацію підприємств. «Кур'єр» вирішив дізнатися, як громадяни Білорусі, України, Грузії та Молдови шукають роботу і як їм у цьому допомагають їхні держави.

Білорусь та самостійність

У грудні 2019 року «Кур'єр» опублікував історію Альберта Трапашка зі Слуцька: його скоротили із двох заводів, які закрилися один за одним. Він розповів, що після скорочення із заводу ЗБВ шукав роботу самостійно, тому що у відділі зайнятості йому тоді не дуже-то допомогли. Під час пошуків він підробляв.

Приклад Альберта типовий для Слуцька та для всієї Білорусі, де люди вважають за краще самостійно шукати роботу, а не звертатися за допомогою держави. Альберт назвав дві причини, чому шукав роботу сам.

Альберт Трапашко зі Слуцька був змушений шукати роботу після скорочення із двох заводів поспіль. Фото: Олеся Бєлая

По-перше, це тяганина. Щоб зареєструватися безробітним, потрібно надати кілька документів: паспорт, трудову книжку або довідку про період роботи, документ про освіту, довідку про зарплату за останній рік та інші документи (наприклад, якщо є діти – свідоцтво про народження). Коли документи зібрані, необхідно ще потрапити на прийом. Первинна реєстрація громадян як безробітних у Слуцьку проводиться тільки у понеділок, вівторок і четвер з 8:00 до 12:30. У цей час, за словами Альберта, там часто буває черга. Коли він нарешті потрапив на прийом, виявилося, що у нього сплив термін дії довідки про зарплату і потрібно робити нову.

Друга причина – вимоги до безробітних і відсутність гарантій. Коли Альберт урешті-решт потрапив на прийом, йому запропонували вакансію за фахом, але із зарплатою менше $150 (в еквіваленті) на місяць. Він одразу відмовився, але виявилося, що якщо людина відмовляється від двох пропозицій прийнятної для неї роботи у відділі зайнятості, її знімають з обліку безробітних. А прийнятною вважається будь-яка робота, яка відповідає професійній придатності людини.

Водночас, навіть реєстрація у відділі зайнятості не дає людині гарантії, що вона потрапить на роботу. Вона має їздити по співбесідах, як при самостійному пошуку роботи, і їй так само можуть відмовити.

Тому Альберт вирішив краще витратити час на самостійні пошуки роботи. Хоча коли нашого героя скоротили першого разу, із заводу «Емальпосуд», саме відділ зайнятості знайшов йому нову роботу. Так що тут – як пощастить.

Україна та пошуки кращого 

Герой статті «Кур'єра» киянин Михайло Бржестовський звільнився із «Розумних будинків» та пішов у тролейбусне депо, щоб мати стабільний заробіток та соцпакет. І це типова для України історія. Люди тут не бояться змінювати роботу в пошуках кращого, – про це говорять результати дослідження порталу Rabota.ua.

Киянин Михайло Бржестовський звільнився з роботи, яка його не влаштовувала, і знайшов нову. Фото: Олеся Бєлая

В Україні люди переважно звільняються з місць, де низька зарплата або де роботодавець порушує їхні права. За даними опитування в Україні більшість працівників самі йшли з роботи через низьку заробітну плату. І тільки 12% – скоротили або звільнили. Ніколи не змінювали місце роботи – 7%.

Якщо українець втратив роботу з хорошою офіційно зарплатою, то він може зареєструватися в центрі зайнятості та отримати допомогу з безробіття (50–70% від зарплати). На неї можна прожити пару місяців, поки шукаєш нову роботу.

Мінімальну допомогу в 650 гривень (приблизно 26 доларів) можуть отримати всі, навіть ті, хто раніше ніколи не працював і не отримував зарплату. А в Білорусі це – максимальна сума.

У 2019 році Українська служба зайнятості запровадила інститут кар'єрного радника. Це людина, яка «веде» безробітного, підтримує його психологічно, консультує. За рік роботи послугами кар'єрних радників скористалися понад мільйон безробітних українців.

Служба зайнятості тепер не тільки шукає роботу для претендентів, а й добирає працівників для роботодавців, тобто виконує функцію рекрутингового агентства.

Планомірна політика України щодо зниження безробіття дає свої плоди. У країні скоротився рівень фактичного безробіття з 8,8% за січень–вересень 2018 року до 8% за січень–вересень 2019 року.

Молдова та румунські паспорти

Руслан Михалевський, головний редактор газети «СП» міста Бельці. Фото: із соцмереж

Про ситуацію з роботою у Молдові «Кур'єру» розповів Руслан Михалевський, головний редактор газети «СП» міста Бельці.

«Нині у Молдові, коли є бажання, можна знайти роботу. Питання тільки в тому, наскільки твоя кваліфікація потрібна людям. Це не так вже й складно.

Головна проблема – відбувається значний відтік населення. Люди масово їдуть за кордон. Раніше багато хто виїжджав у Росію. Зараз їдуть у Європу. Громадяни Молдови мають можливість відновити громадянство Румунії, оскільки більша частина Молдови до 1940 року входила до складу Румунії. Молдовани отримують румунські паспорти. З ними можна безперешкодно їхати в Європу, адже Румунія входить до Європейського Союзу. У Генеральному консульстві Румунії завжди довга черга. Охочих виїхати за кордон – величезна кількість. Це сотні тисяч людей.

На місцевому ринку праці роботодавцям складно знайти кваліфіковані кадри, тому що вони їдуть до Європи, де зарплати значно вищі.

У країні є агенція зайнятості. Вона має допомогти працевлаштуватися. Людина, яка втратила роботу, може стати на облік в агенції, і їй держава надає допомогу.

Наприклад, у мене є знайомий, йому далеко за 40. Він пішов до агенції зайнятості, і там йому запропонували перевчитися. Зараз він їздить із Бельц на спеціальні курси зварників у Кишинів. Можна отримати нову спеціальність.

Але люди здебільшого не приходять та не реєструються як безробітні. Багато самозайнятих. Наприклад, одна сім'я – батьки та дорослі діти – займаються будівництвом. Вони самі знаходять клієнтів, не платять відрахування у пенсійний фонд та не отримують жодних соціальних гарантій. Вони говорять: навіщо нам пенсія, якщо вона все одно буде маленька. Люди воліють самі робити накопичення, купують квартири, заставляють квартири технікою.

Люди не бачать майбутнього у країні. Перед ними – непередбачуваність того, що буде. Багато хто відмовляється від престижної роботи у Молдові на користь менш престижної у Європі.

Наприклад, молодий чоловік, який працював у Молдові в поліції, поїхав жити у Португалію. Тепер працює пекарем. Знайшов там дружину, знайшов себе. Йому добре».

Через відтік працездатного населення в Молдові рівень безробіття перебуває у межах норми – 4%.

Грузія та «все дуже погано»

Георгій Чантурідзе, економічний аналітик Конфедерації профспілок Грузії. Фото: із соцмереж

Про ситуацію в Грузії розповіли Георгій Чантурідзе та Марта Ардашелія, представники Конфедерації профспілок Грузії.

Останні опитування показують, що безробіття – це проблема, яка найбільше непокоїть населення Грузії.

Уряд не займається цією проблемою. Наприклад, у країні взагалі немає допомоги з безробіття. Профспілки Грузії вже кілька років вимагають у держави призначити компенсацію для тимчасово безробітних і приготували відповідний законопроєкт, який поки не прийнятий. Бюджет Грузії не «тягне» таких виплат.

Основна проблема для Грузії – це трудова еміграція, яка скорочує кількість працездатного населення в країні. Більша частина грузин-емігрантів знаходиться в Росії та країнах Євросоюзу. За кордоном грузини знаходять роботу з допомогою близьких людей та місцевих грузинських громад. Більшість не влаштовується на постійну роботу, віддаючи перевагу тимчасовій неформальній зайнятості.

У Грузії є державний сайт, де можуть спілкуватися кандидати та роботодавці, програма технічної та професійної освіти і навчання для тих, хто шукає роботу. Але фінансується ця державна програма недостатньо.

Щорічно держава навчає лише 3000 з 245 000 безробітних. Понад половину грузинів шукають роботу за допомогою знайомих. Другий за популярністю шлях – шукати роботу через приватні агенції з працевлаштування. У державні служби звертаються найменше безробітних.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію