Онлайн-екскурсія для любителів старожитностей

Сакральні відчуття переживає жінка, яка одягає плахту – вбрання часів Київської Русі. У цьому переконують науковці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. На час карантину усі заходи там відмінено. Але в онлайн-режимі любителі старожитностей можуть здійснити невеличку екскурсію.

Науковий співробітник науково-експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею Катерина Штепа одягає на себе плахту. Розповідає: вбрання запозичене зі Сходу. Носили ж його за часів Київської Русі.

Катерина Штепа, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею

- Плахта символізує собою землю. Землю розорану, засіяну. Символізують її родючість. І, оскільки носиться на стегнах, на животі, оберігають репродуктивну функцію жінки.

Жінка зізнається: відчуття, коли її тіло облягає плахта, важко передати слова.

Катерина Штепа, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею

- У мене відчуття – сакральні, до певної міри. Але, звичайно, одяг не надто зручний, якщо у ньому потрібно ще жати, поратися по господарству.

Вовняну тканину для плахти ткали самостійно. Але не кожна жінка могла зробити це.

Катерина Штепа, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею

- Були спеціальні центри, де ткалися ці плахти, де селянки, майстрині могли виготовити ось такий от одяг. На Полтавщині їх носили до 70 років ХХ століття по деяких регіонах. До речі, це Зіньків, звідки мій костюм, Гадяч, Миргород, Лохвиця. Там на весілля ще у 60-70 роки, одягали ось такий костюм, у якому я зодягнута.

На Полтавщині популярними були плахти-станочки, або неповні плахти.

Катерина Штепа, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею

- Ось у нас зразочок повної плахти. А ось станок – це плахта із Зіньківського району. Із села Лютенські Будища. До речі, один із центрів виготовлення плахт у 19 столітті.

Жіноче вбрання було різних кольорів. Яскраві плахти переважно носили молодиці. Вони вважалися святковим одягом і, приміром, під час посту не одягалися. У той період переважали пісні плахти - синятки. Носили їх і жінки вже старшого віку.

Катерина Штепа, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею

- Синятки носили літні жінки. Таку плахту, як одягнута на мене, жінка за 45-40 років уже не могла одягати. Це вважалося негарним.

Катерина Штепа також розповідає: карантин дозволив більше займатися науковою роботою, писати статті. Але, каже, не вистачає живого спілкування та безпосереднього дослідження експонатів.

Катерина Штепа, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею

- Вдома можна написати статтю по готових матеріалах. Але робота із фондами, робота з експонатами – звичайно, усе знаходиться у музеї. До того ж у нас заплановано багато виставок. І їх потрібно готувати. Вдома їх не підготуєш.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію