26 квітня 1986 року – чорна дата в історії багатьох країн та кількох поколінь
Цифри говорять, що внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС лише в Україні нараховується більше 2 мільйонів постраждалих, більше 200 тисяч ліквідаторів. Сьогодні у місті відбувся ряд заходів, приурочених до відзначення 23-річниці трагедії. Напередодні 26 квітня перші особи міста та області взяли участь у мітингу-реквієму біля пам'ятного знаку жертвам Чорнобильської катастрофи.
Біля пам'ятного знаку жертвам Чорнобильської катастрофи – людно. Окрім представників міської і обласної влад, студентів – всі ті, хто знає та розуміє значення слова «Чорнобиль».
/Валентин Герасименко, перший заступник міського голови
Кожного року ми все більше розуміємо, який великий борг перед ліквідаторами/
/Володимир Марченко, заступник голови Обласної ради
Ми низько вклоняємося тим, хто ліквідував цю катастрофу, і вшановуємо тих, кого нині немає серед нас/
/Надія Мякушко, заступник голови обласної державної адміністрації
Як представник влади я закликаю себе і закликаю вас бути більш уважними і почутими, адже від нас залежить життя людей/
Загиблих вшанували хвилиною мовчання. Валентин Герасименко зазначив, що попри фінансову кризу міська влада намагається допомагати ліквідаторам і постраждалим внаслідок аварії. Так і цього разу - ліквідатор Чорнобильської катастрофи Олег Пахомов отримав ордер на квартиру. Проте, як стверджують самі ліквідатори, зустрічають порушення своїх прав не на міському рівні, а на рівні окремих організацій.
/Бліц
Керівники наших підприємств. Мене звільнили, хоча не мали на це права/
За більш як 20-ть років іншого, післякатастрофного життя побажання у них залишаються незмінними - здоров'я і відповідної уваги.
/Бліци
- Слава Богу, що ми живі, що громада міста приділяє нам увагу, і що ми поминаємо тих, кого немає ще з нами
- Здоров'я, звісно, здоров'я
- Хотілося, щоб приділяли більше уваги тим, хто ліквідував цю катастрофу, і дбали про те підростаюче покоління, яке постраждало/
Крістіна Криженко
Піклування про громадян, які перебувають у статусі постраджалих внаслідок аварії на ЧАЕС, набуває першочергового значення напередодні річниці цієї трагедії. Долучається до підтримки постраждалих та ліквідаторів аварії на ЧАЕС і Октябрська райрада. Нині тут опікуються тисячею шістсот сімдесятьма громадянами, які проживають в Октябрському у статусі постраждалих внаслідок аварії, серед них – 292 дитини.
/Галина Арсененко, заступник голови Октябрської райради
Держава не завжди виконує наші побажання, тому ми намагаємось за рахунок районного бюджету виконувати те, що можиливо на нашому рівні/
Серед інших запланованих заходів – завітали до 2-х учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Окрім квітів і головних побажань – здоров'я та довгих років життя – матеріальна допомога і продуктові набори. Ліквідатори говорять, що особливих нарікань на стан здоров'я не мають, проте обіцяють завітати до територіального центру на лікувальні та відновлюючі процедури.
/Галина Арсененко, заступник голови Октябрської райради
Це - один із заходів, який у нас запланований в районі. Інші заходи - це і вручення матеріальної допомоги дітям-сиротам та дітям, які стали інвалідами внаслідок цієї трагедії/
Крістіна Криженко
Біля алеї чорнобильців звучить музика, з квітами стоять дорослі та діти. Дорослі - переважно ліквідатори, їхні дружини та матері, а ще - ті, хто прийшов засвідчити пам'ять про загиблих на аварії на Чорнобильській АЕС. Діти - вихованці навчально-виховного комплексу №85. Саме тут ще з моменту його зведення навчалася малеча переселенців та ліквідаторів, які мешкали у Полтаві, і саме з ініціативи керівництва цього навчально-виховного закладу та його зусиллями і заклали у 2001-му цю алею. Вихованці навчально-виховного комплексу подарували свою вдячність за сонячне небо присутнім на заході «чорнобильцям» у вигляді хореографічної композиції. «Життя переможе!» - така життєстверджуюча істина закладена у кожному русі дітей. Виступали перед побратимами і самі ліквідатори. Поет Віталій Мусієнко читав вірші, які написав нещодавно про страшну катастрофу, що сталася вже більш ніж два десятки років тому. Були тут і хвилина мовчання, і покладання квітів. А поруч із квітами чорними плямами - портрети загиблих ліквідаторів у руках їхніх дружин та матерів.
/Бліц
- Я тримаю в руках портрет мого покійного сина, вже пішов 3-й рік, як його немає в живих.../
- Уже мого чоловіка немає 22 роки. З'їв нечисті продукти, в онко помер. Хоч інвалід війни, та тушив реактора/