У Кременчуці вшанували пам’ять загиблого на Донбасі Сергія Щербака

П’ять років тому на Донбасі загинув 53-річний кременчужанин Сергій Щербак. Днями у наддніпрянському місті вшанували пам’ять героя. Про мужнього воїна згадували його рідні та друзі.

Свічу пам’яті полеглому в неоголошеній війні на Донбасі кременчужанину Сергію Щербаку запалили його мати і сестра. Пригадують: із дитинства ріс допитливим, охоче займався спортом. Мав чимало різних захоплень.

Неля та Світлана Вихореві, мати і сестра Сергія Щербака

- Любив читати книги історичні. Одну прочитає – бере іншу. Любив природу. Любив працювати на землі. Збирав, вирощував. Із тваринами любив спілкуватися.

Та найбільше любив молодшу сестру Світлану, каже мати героя.

Неля Вихорева, мати Сергія Щербака

- Коли вона народилася 1967 року, то він їй ім’я дав. Із першого ж разу.

Світлана Вихорева, сестра Сергія Щербака

- Він мене дуже любив.

Неля Вихорева, мати Сергія Щербака

- Коли він одружився, у нього теж народилася донька. І він назвав її на честь своєї сестри, теж Світланою.

Згадати загиблого прийшов і його друг та однокласник Володимир Поляков. Обидва, не вагаючись, пішли воювати на Схід. Після повернення додому Володимир очолив громадську організацію «Координаційний центр об’єднань ветеранів АТО, Збройних Сил, інвалідів війни, учасників бойових дій». Разом із мамою загиблого гортає шкільний альбом, згадуючи далеке дитинство.

Володимир Поляков, голова ГО «Координаційний центр об’єднань ветеранів АТО»

- Він таким шустрим був. Пам’ятаєте чорнильниці? Мами нам шили мішечки. Але чорнильниці все одне перекидалися. І увесь портфель був у чорнилі. Ми на цих портфелях каталися з горки. Мама не все знає про Сергія, а я все розповідати не буду.

Після закінчення школи Сергій Щербак працював слюсарем на Кременчуцькій автобазі, потім – на Крюківському вагонобудівному заводі. Згодом одружився, виховував доньку. А із початком буремних подій на Донбасі вирушив добровольцем на Схід. Але матері про це не сказав – не хотів, щоб старенька хвилювалася.

Неля Вихорева, мати Сергія Щербака

- Я не знала до останнього. Тільки він як у відпустку прийшов у 15 році.

Світлана Вихорева, сестра Сергія Щербака

- Він сказав: я іду, мені треба захищати. Хто, як не я. Мамі тільки не говоріть, бо в неї серце.

Сергій Щербак воював у гранатометному відділенні 95-ї аеромобільної бригади Збройних Сил України. Незадовго до своєї загибелі приїздив додому. Побачився із рідними, а прощаючись, пообіцяв їм довго жити.

Світлана Вихорева, сестра Сергія Щербака

- Мій чоловік проводжав його на вокзалі і каже: «Сергію, ти ж їдеш на війну. Обережно». А він відповів: «Я житиму довго».

16 березня 2015 року під Авдіївкою, незважаючи на тодішнє «перемир’я», ворог пішов в наступ. У результаті артилерійського обстрілу кременчужанин загинув на полі бою. Страшну звістку матері героя повідомили донька із зятем. Після почутого старенька втратила свідомість.

Неля Вихорева, мати Сергія Щербака

- Зять позаду був. А Світлана попереду. Підходить, на мене дивиться і каже: А Серьожі вже не має. Як? І все, я більше нічого не пам’ятаю.

За кілька днів загиблого воїна проводжали в останню путь. Багато хто із земляків та однополчан стояв на колінах. 

Сергія Щербака посмертно нагородили орденом «За мужність» третього ступеню та відзнакою «За вірність народу України» першого ступеню. Його іменем назвали одну із вулиць Кременчука.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію