Сьогодні, 14 березня, відзначається День українського добровольця

Він встановлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посилення суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань. Ця дата вибрана не випадково: 14 березня 2014 року прямо з Майдану перші добровольці відправилися на тренувальну базу в Нових Петрівцях, що під Києвом. Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити, адже на початковому етапі війни Україна зіткнулася з тим, що далеко не всі професійні військові були готові захищати свою державу. Добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати професійну заміну добробатам. Одним з найбільш боєздатних бойових підрозділів був батальйон територіальної оборони «Айдар», в якому воювало чимало полтавців. З одним із них – Олександром Курило – мої колеги Сергій Блавацький та Сергій Сепітий зустрілися у Полтавському краєзнавчому музеї, де відкрилася виставка до Дня українського добровольця «За покликом серця і громадянського обов’язку».

Створений у середині травня 2014 року з добровольців із різних областей України та активістів Самооборони Майдану батальйон територіальної оборони України «Айдар» вже 22 травня пройшов бойове хрещення. Тоді підрозділ розгромив та взяв у полон банду російських найманців, яка блокувала упродовж кількох днів пересування української військової техніки в бік Луганська. В серпні 14-го до «Айдару» приєднався й Олександр. Розповідає, до війни працював водієм та експедитором, але коли почалася російська агресія, не зміг спокійно сидіти вдома.

Олександр Курило, доброволець батальйону «Айдар»

- Мені хотілося, поклик серця був туди, бо я служив в армії і я бачив хлопців, які йшли в цей батальйон, вони навіть автомата в руках не тримали, і я відчував, що можу бути корисним там для інших, і для себе, і для своєї батьківщини.

Спочатку звичайним кулеметником брав участь в боях за Лутугіно, Луганський аеропорт – розповідає айдарівець.

Олександр Курило, доброволець батальйону «Айдар»

- Були дуже важкі бої. Потрапили ми в оточення, там я отримав першу контузію, там була перша зустріч з регулярними військами Російської Федерації, тому що у сепаратистів на той час такого озброєння, як «Нона» чи танки російського виробництва, не було.

Потім був вихід айдарівців з оточення, два тижні шпиталю, знову важкі бої майже по всій лінії фронту Луганської та частини Донецької областей, кульове поранення. У 2015-му через контузію війна для Олександра закінчилася. Отримавши групу інвалідності, він разом з побратимами почав працювати в полтавському центрі адаптації ветеранів АТО. Це патріотичне виховання молоді, зустрічі з полтавцями, допомога в створенні тематичних виставок в бібліотеках та музеях, психологічна реабілітація бійців.

Олександр Курило, доброволець батальйону «Айдар»

- Наприклад, ті ж прославлені Нові Санжари. Там є центр, де колишні військові з проблемами опорно-рухового апарату, проблемами шлунку можуть звернутися і безкоштовно отримати цю допомогу. Просто люди часто соромляться звернутися до свого лікаря чи органів місцевого самоврядування і попросити допомогу, дуже важко просити, бо начеб-то воїн, і не можеш виказати свою слабкість.

Зараз Олександр допомагає побратимам, працює на підприємстві та говорить, що окрім вшанування добровольців на державному рівні 14 березня бажано, щоб владні мужі більше звертали увагу на думку ветеранів, дослухалися до них.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію