Незвично, урочисто та неочікувано відсвяткувало своє золоте весілля подружжя Сотнікових
Разом Генріх Петрович та Ельвіра Володимирівна прожили цілих 50 років. Святковий подарунок в міському РАЦСі їм влаштували рідні – діти та онуки, які заради цього приїхали з далекої Москви.
Свої пройдені золоті стежки разом цілих 50 років подружжя Сотнікових закріпило підписами в акті реєстрації золотого весілля.
Генріх Петрович – колишній військовий. Він закінчив чоловічу школу у Вологді (Росія). Його дружина Ельвіра Володимирівна закінчила в цьому ж місті жіночу. Товаришували вони з 7 років, а весілля відбулося рівно 50 років тому, в 1959. Подружжя Сотнікових виховало сина, доньку, трьох онуків та правнучку. Саме рідні з великою вдячністю за це влаштували несподіване для ювілярів, хвилююче свято. Подружжя Сотнікових знову, як колись, поєднало свої долі підписами в Центральному міському відділі РАЦСу. Ще перед початком урочистого дійства досвідчену та міцну сім'ю Сотнікових привітало з ювілеєм зовсім молоде подружжя Квічанських, яке цього дня стало на весільний рушник. Для них, говорять останні, така несподівана зустріч – щасливий знак.
/Яна та Юрій Квічанські, молоде подружжя
Ми будемо, звичайно, намагатись брати приклад з таких пар і бажаємо всім робити це ж саме, це дійсно радує/
За давньою українською традицією онучки Ліза та Іра для своїх дідуся та бабусі простелили рушники. Заради цього вони прилетіли з Москви та, щоб встигнути, на таксі з Харкова їхали до Полтави. Хвилюючих та теплих слів для міцної пари в день їхнього золотого весілля рідні не жаліли.
/Рідні
В цей дуже особливий день ми вас всіх дуже міцно любимо, поздоровляємо і спасибі за все, що ви в нас є, що ви нам допомагаєте. І бажаємо якомога більше ще правнуків, щоб все у вас було добре/
Хоча акт реєстрації золотого весілля в державі офіційно не реєструється, для подружжя Сотнікових такий документ – підтвердження любові, вірності та поваги один до одного за 50 років спільного життя.