У Миргороді вшанували пам'ять жертв Голодомору

Із нагоди Дня пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій у всіх містах і селах Полтавщини відбулися жалобні заходи. За свідченнями очевидців подій 1932-33 років, у приміщенні вокзалу станції «Миргород» щодня збиралося багато людей, які сиділи та лежали попід стінами – мертві уперемішку із напівживими. Вшанувати загиблих від радянського геноциду у курортному Миргороді прийшли місцеві мешканці та гості міста.

Ірина Арендаренко, учителька Миргородської школи №3

- Померлі люди плачуть з тої днини, Благають: українці, донесіть стражденний біль голодної країни, Згадайте нас, бо ми колись жили. Протри сльозу, і хай не згасне свічка, На цій землі житами проросли, Щоб голоду не знали люди вічно.

Жалобні заходи у Миргороді проходили біля меморіального пам’ятника жертв Голодомору, що знаходиться неподалік залізничної станції Миргород. У 30-х роках минулого століття там панувало справжнісіньке тихе жахіття, згадують очевидці. На той час у Миргороді працював крупзавод. Тож із різних куточків Полтавщини сюди з’їжджалися люди у пошуках їжі. Втім, як правило, спроби врятувати себе та рідних були марними. Смерть чатувала на кожному кроці, безжально забираючи із собою геть усіх.

Анатолій Карбан, сотник Миргородського полку українського козацтва

- У 32-33 оця територія, яку ви бачите, була встелена людським трупом. І червоні, або ж оті росіяни, які охороняли хліб на цьому вокзалі, відвозили подалі до Кибинець і Ромодану тих нещасних, їх прикидали побіля залізничної колії. Їх ніхто не прикопував, присипали колодами й запалювали.

Люди мовчки помирали прямісінько на вулиці. Хто мав у собі ще сили, клав мертвих на ноші і переносив до пожежного сараю, – згадують онуки й правнуки померлих. Там штабелювали напівживих людей. Уночі трупи виносили і скидали в глибочезну яму, вириту за коліями залізниці, напроти вокзалу на пустищі. Хто проходив повз сарай, бачив, як тіла людей ворушилися, іноді було чути стогони приречених.

о.Богдан, протоієрей церкви Всіх Святих

- Якщо вони відійшли невинно з того світу, то вони стали мучениками за те, що вони були українцями. Вони стали мучениками за те, що вони були християнами, за те, що вони вірили в Бога. Ні одної церкви у Миргороді не було. Це значить, люди були позбавлені не тільки того матеріального хліба, але духовного хліба.

Під час заходу померлих від Голодомору вшанували хвилиною мовчання. У пам’ять про них присутні запалили жалобні свічки та молитовно взяли участь у поминальній панахиді.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію