Йому 99, а він і досі працює

Пройшов війну, рятував людські життя і продовжує це робити. Мова про найстарішого лікаря професора Максима Дудченка. Він працює не лише у стінах академії чи лікарні, а й удома. Недаремно на його рахунку — понад 300 наукових та науково-методичних робіт, серед яких 6 монографій, 5 навчальних посібників. У чому секрет довголіття знає Анна Ружін. 

Не пропускає занять зі студентами, щодня ходить на роботу пішки. Йому - 99. На запитання, що змушує його працювати у такому поважному віці, Максим Дудченко відповідає: саме життя. Адже має ясний розум і може, а головне, хоче приносити користь суспільству. Бути лікарем - це покликання. На питання скільки життів врятував, Максим Андрійович не може назвати точну цифру. Говорить - тисячі людей пройшли через його руки.

Максим Дудченко, 99-річний професор, найстарший викладач УМСА

- Я в війну займав посади адміністративні. Я був батальйонним лікарем, модернізованого десантного батальйону, потім бригадним лікарем, а потім лікарем в дивізії. Я займався не тільки пораненими. Моя задача була забезпечити медичну службу у відповідності з дивізією. 

У його роду - всі довгожителі.

Максим Дудченко, 99-річний професор, найстарший викладач УМСА

- Мати 97 років прожила, сестра 94. Один брат - 90. Це один із суттєвих факторів. Я дійсно, оптиміст, адже легко реагую на радощі та погане. Я не фіксую своєї уваги та переживань. 

У юності працював не за професією та отримував копійки. Тому вирішив отримати освіту. У 1939 році став слухачем  Ленінградської військово-медичної академії. Цей навчальних заклад Максиму Дудченку довелося закінчити за чотири роки. Два з них він навчався у блокадному Ленінграді. У вересні 1941-го німці розбомбили продовольчі склади, після чого розпочалося напівголодне існування.

Максим Дудченко, 99-річний професор, найстарший викладач УМСА

- Ми на добу отримували 125 грамів хліба, півкілограма цукру на місяць й кілограм кокосового масла на місяць. Оце такий наш пайок був. Ми займалися й тоді, коли німець на своїй території виявляв активність, то ми здавали книжки, брали зброю - і в траншею. Шуміли там і робили вигляд, що прийшли нові частини. 

Першу медаль Максим Дудченко отримав саме за оборону Ленінграда. Після війни зайнявся лікувальною практикою у Трускавці. Там захистив кандидатську дисертацію, підготував докторську. А потім вирішив піти з військової медичної служби у відставку. І подав рапорт, хоча до 25-річної вислуги лишалося всього шість місяців.

Максим Дудченко, 99-річний професор, найстарший викладач УМСА

- Залишалося для того, щоб вийти у відставку, не в запас, а у відставку з збереженням всього військвого. Я написав рапорт, щоб звільнитися. Два рази перепитували з управління - «Чи відомо вам, що до 25 років залишилося відслужити 6 місяців? Я писав - відомо. Ну мабуть, ті хто там писали, подумали - от дурень.

Потім працював у Казахстані, згодом перебрався до Харкова. Останні 44 роки живе і працює в Полтаві.  

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію