Пост Пам'яті

Так назвали захід вихованці школи «Паросток». Відбувається він 25 років поспіль. Пост Пам’яті у День Перемоги – це завершення роботи. Її протягом усього року здійснюють учні «Паростка»: вітають ветеранів з усіма святами, печуть для них паски на Великдень, записують спогади, провідують, допомагають, доглядають за могилами. Як було цього року, знає Марина Покшіна.

Цього року першою справою школярів є «Пост Пам’яті» на могилах ветеранів. Спершу діти разом з вчителями приїхали на міське кладовище. Вони йдуть до тих, хто вже не прийде до Вічного вогню і не відчинить двері їхньої школи, як це робили раніше. Колишній учениці і теперішньому вчителеві Олександрі Говоровій найбільше запам'ятався ветеран Йосип Гофман. До нього дівчина з однокласниками ходила ще в дитинстві. Ділиться, чим її вразив герой.

Олександра Говорова, вчитель школи «Паросток»

- Я була з ним знайома, і я пам'ятаю його, як дуже мудру людину і, як людину, яка завжди була готова ділитися з нами своїми спогадами. Він також був дуже доброю людиною, він завжди запитував нас про наше шкільне життя, і він завжди був радий нас бачити. Я приходила до нього кілька разів, може три або чотири рази і щоразу він однаково був радий нас вітати.

Біля могили Героя Радянського союзу Кузьми Нездолія також - хвилина пам'яті. Діти дарують герою його улюблену пісню.

- Це свято з сивиною на скронях, ця радість зі слізьми на очах. День Перемоги, День Перемоги.

Одинадцятикласниця Єлизавета Попова вже не вперше бере участь у такому заході. Дівчина ділиться: з 8 класу займається пошуковою роботою. Знайома з багатьма героями Великої Вітчизняної війни. Утім, доля одного ветерана, їй запам'яталася найбільше. 

Єлизавета Попова, учениця школи «Паросток»

- Ворона Олександр Федорович – це ветеран, якого зараз з нами вже, на жаль, немає, але ця людина пройшла не один концтабір, і кожен раз він зустрічав нас з посмішкою, цінував нас, як своїх онуків, і ми йому дуже багато допомагали. І всі історії наших ветеранів, які вони розповідають, вони наповнені якимсь таким світлом, добром і несуть у собі надію на те, що буде мир.

Далі учні переїжджають на Розсошенське кладовище. Тут вони провідали могили  Івана Дяченка – легендарного директора полтавської третьої школи та почесного директора школи «Паросток» – у роки війни сапера. Підійшли і до місця поховання Івана Смовта – у війну героя-льотчика. Волонтер та працівниця школи Олена Говорова розповіла про людину, яка вразила її найбільше.

Олена Говорова, волонтер, працівниця школи «Паросток»

- За часів Великої Вітчизняної він був полоненим, під Харковом потрапив у полон, і потім потрапив у канцтабори і це було 5 канцтаборів, в яких йому дивом вдалося вижити, завдяки тому, що він був дуже сильним духом.

Після цього у приміщенні Педагогічного центру «Академія» відбувся вогник вдячності «Якою ціною завойоване щастя». Його організували учні з вчителями для ветеранів, учасників та дітей війни. І концерт, і пригощання учні готували самі. Для гостей лунали пісні та вірші, спогади й теплі слова. І, найголовніше, побажання здоров’я, довгих і щасливих років життя. По завершенню ветеран Віктор Безруков розповів усім, як він зустрів перемогу.

Віктор Безруков, ветеран, учасник бойових дій

- Перемогу я зустрів у траншеї, вночі, чуємо палять, думали, що на нас наступають, а потім до нас у штаб скільки було, скільки й вистрелили. А так не дуже хочеться згадувати.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію