Чотири долі

У День Перемоги над нацизмом ветеранів привітали не тільки на урочистих мітингах та покладанні квітів. Тих, які за станом здоров'я не можуть побувати на святкуванні народний депутат України Артем Вітко відвідав вдома. 

- Дякую Вам за цю перемогу, за мирне небо над нашою головою, що ви там у 40-х роках вистояли. 

96-річний Іван Чумак мешкає один. Дружина померла, тож хазяйнувати доводиться самому. Щоправда, говорить, частенько заходять соціальні працівниці, допомагають із домашніми справами.

Іван Чумак, ветеран

- Я плачу 6 відсотків від пенсії. Обслуговує мене жінка від «совбезу». Двічі у тиждень приходить, допомагає варити. Дякую вам.  

Далі нардеп привітав Ганну Мороз. У воєнні роки вона працювала у шпиталі. Згадує, на її зміні,на щастя, не загинув жоден солдат. Зараз же її більш за все хвилюють події на Донбасі. 

Ганна Мороз, ветеран 

- Все добре, як би тільки війна закінчилась. Та поки ж він буде, цей Путін? Тоді був Гітлер, Сталін. Та стільки ж війна не йшла. Поки ж вона йтиме? 

А ось десантник Володимир Федірець зустрів народного депутата піснею.

Володимир Федірець розповідає, стрибати з парашутом було страшно. Після першого разу, навіть, скроні посивіли. 

Володимир Федірець, ветеран

- Дуже багато я прослужив. 7 років. Всім треба служити. 

Останнім Артем Вітко привітав Віктора Устименко. 

-А де ж ви служили? Бачу університет закінчили.

-Да.

Коли почалась війна Віктору Устименко було всього 16 років. І його, як допризовника, призвали на відбудову стратегічних об'єктів. Він ремонтував залізничне полотно. 

Ірина Крейс, донька ветерана 

- Під лопатою щось заскреготіло, а коли батько зрозумів що це, тільки вспів руками закрити обличчя. А це була протипіходна міна. Вона зірвалася. Як він прийшов у себе, йому пошматувало тіло осколками, а обидві кисті рук рознесло вщент. 

З такими травмами Віктор Устименко закінчив університет, построїв хату та навіть, сам користується сірниками. Ті ж воєнні часи згадувати не любить.

Віктор Устименко, ветеран 

- За все розстріл: за порушення коменданського часу, євреїв і ромів зразу забирали, і в кар'єр. 

Артем Вітко впевнений, пам'ятати та шанувати ветеранів потрібно не тільки у День Перемоги над нацизмом. 

Артем Вітко, народний депутат України

- Мій прадід, який народився в селі Кошманівка Машівського району, в 45 році закінчив війну у місті Берлін. Він був нагородженний орденом слави 3 ступеню. Я виріс на цих розповідях,  і саме вони вплинули на моє рішення стати саме військовим. У 2000 році я вступив до військового університету і обрав професію військового. Дійсно, хто не пам'ятає свого минулого у того немає майбутнього. 

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію