У Києві відзначили День пам’яті героїв Небесної сотні

Там презентували книгу, присвячену подіям Майдану, та показували відеоролики «Характери Гідності»

Ольга Соломаха, кореспондент 

- Учасники Майдану та рідні героїв Небесної Сотні. Сьогодні зібралися тут у приміщенні Київської адміністрації, аби згадати та вшанувати пам’ять загиблих.

Почався захід у колонній залі адміністрації з виконання національного гімну України.

Першим до слова запросили голову Українського інституту національної пам'яті Володимира В’ятровича. Він наголосив: Небесна Сотня – це герої, яких треба знати. Знати в обличчя тих, хто віддав своє життя за майбутнє України.

Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам'яті

- Ми не повинні забувати, що за цією дуже гарною та поетичною фразою «Небесна Сотня» є конкретні люди. Люди, які жили, любили, які хотіли жити. Люди, які були спроможні на подвиг і здійснили його. Ми повинні не просто говорити про героїв Небесної Сотні, щоб ця фраза не перетворилася на безликий символ. Ми повинні їх називати по іменах.

Задля ідеї познайомити з кожним загиблим героєм на Майдані цього дня Національний музей Революції Гідності разом з громадською організацією «Сім’я Героїв Небесної Сотні» презентували перший том книги «Небесна Сотня. Життєписи». У виданні зібрані згадки про Майдан, про його учасників.

Ігор Пошивайло, директор Музею Революції Гідності

- П’ять років тому змінився кожен з нас. Вони – наші співвітчизники. Були такі, як ми. Різні за віком: юні та старші. Від 18 до 80 років. З півночі, півдня, заходу та сходу. Вони мали сім’ї, вони були закохані, вони мали плани на життя.

Авторка видання Світлана Терейковська розповіла про те, як народилася книга. Матеріали, каже, та свідчення збирала під час Майдану. Та найважче, з її слів, було працювати над книгою після.

Світлана Терейковська, автор книги «Небесна Сотня. Життєписи»

- Найстрашніше для мене було зібрати розпорошені по всій Україні свідчення. До когось я їздила, хтось приїздив до мене в Київ. Ночували в мене. Ми ночами спілкувалися.

Декілька історій з видання пані Світлана зачитала під час свого виступу. Окрім книги, сьогодні презентували ряд відеороликів під назвою «Характери Гідності». На відео рідні згадують своїх синів, батьків, чоловіків. Якими вони були до того, як стали Героями Небесної Сотні.

Рідні загиблих та учасники Майдану не стримували емоцій. В самому ж залі про події п’ятирічної давності нагадали фото та виставка атрибутів Революції Гідності. Присутні після урочистої частини заходу поділилися своїми враженнями та згадками.

Володимир Пастушок, учасник Майдану  

- І сумно, і приємно, що можу побачити на фото загиблих. Для мене дуже важливо, що проводять такі заходи. Я навіть можу тут впізнати через балаклави своїх вже померлих побратимів. Для тих людей, які сюди приходять, які не були на Майдані, щоб вони бачили, з чого почалася ця війна. 20 лютого – це початок війни. Ми тоді цього ще не розуміли. Але так склалося.

Андрій Мороз, учасник Майдану

- Там було страшно в тому сенсі, що коли зривалися гранати, у мене вже вік був солідний. Газ, який пускали, там був шкідливий для людей мого віку. Ми цього не знали. Кулі гумові лузкали у стіни, це було видно та чутно. Гранати. Психологічно там треба було мати дуже хороші нерви.

Олена Зілевич, присутня на заході 

- Я пам’ятаю. Звичайно, що я не приймала активної участі, була відсутня. Але коли я приїхала до Києва, перше, що мені почулося в метро, – це запах горілих шин. Це запах незалежності. Запах боротьби. Те, що люди дійсно прагнуть, щоб в нас все було в Україні. Такі заходи необхідні, щоб пам’ятали та ніколи не забували.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію