Йому було двадцять сім. Позивний «Сіф»

Доброволець, учасник АТО, боєць загону спеціального призначення «Азов». Антон Грицай загинув під Маріуполем в лютому 2015-го. Щороку полтавці влаштовують ходу, присвячену пам’яті земляка. Цього разу йти маршем почали із Білої Альтанки.

Чотири роки без Антона Грицая. Нагороджений орденом «За мужність» посмертно. Забути його не можуть. Щороку до ходи пам’яті приєднуються знайомі бійця і ті, хто не знав юнака особисто. Його постать та історія життя не лишає байдужими. Студент Владислав дізнався про історію Грицая нещодавно.

Владислав Тигипко, учасник ходи

- Хлопців було багато, і померло багато, та виокремили одного. Напевно, не дарма.

Атовець загинув під мінометним обстрілом під час наступу на Широкине. За життя обожнював футбол та улюблену команду «Ворскла». Після анексії Криму влаштовував багатотисячні «марші єдності» в Полтаві за участі футбольних фанатів. Тож хода пам’яті на честь полеглого трохи нагадує зібрання спортивних вболівальників – із голосними вигуками та красномовними гаслами. 

Віталіна Сергєєва та Карина Мирна, учасниці ходи

- Ми прийшли вшанувати загиблих воїнів, а саме Антона, який поклав душу за нашу Полтаву, нашу країну, він досяг певних успіхів в нашому місті, тому потрібно пам’ятати своїх героїв.

За фахом Антон був істориком. Навчався у педагогічному виші в Полтаві. Згадують: не випадково його хвилювала і історія, й доля сучасної України. «Він мало говорив, але багато робив».

Віталій Авраменко, учасник ГО «Національні дружини»

- Душа компанії, завжди був веселий, завжди усміхався, не знаходив приводу сумувати. Таким я його запам’ятав.

Стрічка новин

    Розділи сайту:

    Написати лист в редакцію