Днями виповнилося 170 років від Дня народження відомого українського письменника Івана Нечуя-Левицького

Творчість та й особиста доля українського письменника XIX століття Івана Нечуя-Левицького мала свої відмінні риси. Він не міг жити ані у власному маєтку, бо його не мав, ані отримувати достойний літературний заробіток, бо його також не давало українське письменство. Служба – то був єдиний засіб для існування. Для Івана Нечуя-Левицького таким джерелом могла стати церковна діяльність. Але юний магістр богослов'я рішуче від неї відмовився і, пориваючи з сімейними традиціями священнослужіння, викладав російську словесність та риторику в Полтавській духовній семінарії. Нині ж це – приміщення Полтавської державної аграрної академії. А в 60-х роках ХІХ століття Нечую-Левицькому стало зрозуміло - довго він не зможе працювати на державній службі. І цьому було дві причини.

Перша причина, через яку письменник не бажав працювати службовцем у Полтаві, – мізерна заробітна платня викладачів того часу: 250 карбованців на рік.

По-друге, саме у нашому місті митець засвідчив свій письменницький талант, створивши та оприлюднивши свою першу повість «Дві московки». У своєму життєписі Левицький зазначає, що у Полтаві не приймали його проукраїнські національні переконання, тому він змушений був переїхати в інше місто.

/Віра Мелешко, завідувач кафедри української літератури ПДПУ ім. В.Г.Короленка

Цікаво, що у Полтаві Нечуй-Левицький зійшовся з багатьма діячами. Є такі не досить достовірні свідчення про те, що він долучився до громади, яку у Полтаві започаткував Олександр Кониський. Але коли приїхав Левицький сюди, до нас, то Олександра Кониського уже відправили до Вологди за національні переконання/

Пошановують у Полтаві Левицького назвою однієї з вулиць. Її відкрили, як зазначають в довідковій літературі в кінці 20-х років ХХ століття, і відразу назвали ім'ям Івана Нечуя-Левицького. Саме в її центральній частині, за однією з версій, письменник знімав квартиру, працюючи в Полтаві.